Франсіско Гойя (1746 – 1828) – це безумовно один з символів Іспанії. Художник, який ідеально показав в своїх роботах час, в який він жив. А зважаючи, що прожив митець життя тривалістю у 82 роки, то бачив він багато. В його творчості можна побачити занепад правлячої династії, жорстокість церкви, яка мала надзвичайну владу в Іспанії та жахи війни, спричинені походом Наполеона.
Говорячи про Гойю, ми завжди маємо на увазі його живописні картини та графіку. Однак, Гоя протягом п’яти років працював для Королівської гобеленової майстерні, де створив 42 картини для майбутніх гобеленів, що прикрашали новозбудовані резиденції іспанських королів. Гобелени були створені між 1777 і 1780 роками на фабриці Санта-Барбара на замовлення Карла ІІІ.
На картині «Продавчиня вишен» зображена жінка, яка продає вишні і троє чоловіків. Обличчя всіх чотирьох персонажів схожі на карикатури. В них немає нічого від портретної схожості. Виникає відчуття, що художник намагається висміяти своїх персонажів. В той самий час, сцена зображує типову побутову картину Мадриду кінця 18 століття.
Ще один гобелен «Хлопчики, які грають в солдатів» була створена для стіни між спальнями принца та принцеси в Королівському палаці Ель-Пардо. Для принца та принцеси був створений і гобелен «Хлопчик з пташкою».
Художник використовує насичені кольори в своїх картинах для гобеленів. В цих роботах можна побачити вплив Веласкеса, який, без сумніву, мав вплив на майбутні покоління митців не лише в Іспанії, але й за її межами. Більшість робіт зараз зберігаються в музеї Прадо. Слід зауважити, що по одній картині могли бути зроблені кілька екземплярів гобеленів.
Кар’єра Гойї як придворного художника була неймовірно вдалою. В 1786 році його призначили художником при дворі Карла ІІІ, а в 1789 – при дворі Карла IV. 1799 року він стає першим придворним художником. І вже через рік він пише одну з найвідоміших своїх картин «Портрет сім’ї Карла IV».
Ця картина зображує груповий портрет іспанського короля з родиною в натуральну величину. Всі члени сім’ї вдягнені по парадному. Однак, Гойя пише їх портрети з усіма недоліками, і навіть гіпертрофуючи ці самі недоліки. Ця картина з одного боку нагадує «Меніни» Веласкеса, де Гойя як і Веласкес зображає на полотні себе. Та на відміну від картини Веласкеса, Гойя максимально суворий та навіть злий в своєму реалістичному зображенні виродження королівської родини.
Особливу роль в творчості Гойї займають дві роботи «Маха оголена» та «Маха вдягнена». Тут важливо зауважити, що в іспанській живописній традиції було практично відсутнє зображення оголеної жіночої натури через суворість католицької церкви.
Ще з часів Веласкеса було заведено у королів купувати зображення Венер (читаємо як зображення оголеної натури) у венеційських художників, а не замовляти своїм художникам.
Та, навіть в італійському мистецтві, зображення оголеної жіночої натури завжди було алегоричним (Венера, Весна…), Гойя ж написав світську картину з сучасною йому жінкою без будь-яких алегорій. Слід зазначити, що не лише Гойї не пробачили такої сміливості, а й майже через століття суворій критиці буде піддано картину француза Едуарда Мане за його картину «Олімпія».
Ми не знаємо хто була та жінка, яка стала моделлю для Гойї. Існує версія, що це герцогиня Альба, та це не доведено. То чому ж картини дві. А тому, що Гойя відмовився домальовувати на першій картині одяг і тому написав ще одну версію картини. У 1813 році інквізиція визнала обидві картини непристойними. Та завдяки покровительству впливових друзів Гойї суд інквізиції його виправдовує. (Про іспанську інквізицію часів Гойї подивіться фільм «Привиди Гойї»).
У своєму живопису Гойя піднімав важливі суспільні теми. Так в роботі «Третє травня 1808 року в Мадриді» він зображує сцену розстрілу повстанців окупаційними французькими військами.
Картина була написана після повернення до влади короля Фердинанда VII. Та і тут митець підійшов до реалізації задуму нестандартно. Замість героїзації повстанців, він зображує жорстокість загарбників, які розстрілюють беззбройних людей. Головний персонаж – повстанець в білій сорочці, який підняв руки в гору на знак того, що він здається, а на нього направили зброю одразу кілька французьких військових. Перед ними вже лежать тіла вбитих іспанських борців за свободу. Жахлива сцена, яка стала неперевершеним шедевром, який надихне згодом Едуарда Мане на полотно «Розстріл імператора Максиміліана».
Гойя багато працював в графіці. Він лишив по собі величезну кількість офортів (гравюри на металі). Особливістю гравюр Гойї було те, що за сюжет він брав не біблійні або історичні сюжети, а зображував марення, які з’являлись в його уяві.
Певно, найвідомішою серію гравюр Гойї є серія «Капрічос» (Los Caprichos), яку художник написав після важкої хвороби, яка призвела до його глухоти. Це серія похмурих, і часто жорстоких гравюр, які зображують найтемніші сторони людського життя. Вісімдесят гравюр зображують людські гріхи та вади, а також суто іспанський штиб життя. Він робить жорстку сатиру на католицьку церкву, яка мала величезний вплив в Іспанії.
Кілька років тому графічна серія «Капрічос», а також серія «Лихоліття війни» виставлялась в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Сорок сім аркушів демонструють нам своєрідний репортаж про облогу Сарагоси та боїв за Мадрид. Свідками визвольної війни Іспанії від французьких завойовників був сам художник. Шістнадцять наступних аркушів зображають голод в Мадриді 1811 – 1812 років, який був спричинений французами та забрав понад 20 000 життів. Останні графічні роботи показують повоєнний період, жахи тоталітаризму та інквізиції. За життя художника ці роботи не були опубліковані, а побачили світ тільки в 1863 році.
Гойя, певно, був першим художником, який зобразив війну без жодного натяку на ідеалізацію, героїзацію чи романтизацію. Він демонструє жорстокість, насилля та жахливу суть війни. Ці роботи іспанського митця 18 – 19 століть, нажаль, дуже актуальні для нас зараз.
Та не ці роботи стали найсуворішими в творчості Гойї, а його розписи «Будинку глухого чоловіка», який він купив будучі в поважному віці. Тут він малював безпосередньо на стінах. Один з найвідоміших розписів – «Сатурн, що пожирає свого сина». За основу митець взяв античний міф про Сатурна, який їсть своїх дітей. Та у Гойї цей сюжет перестає бути просто алегоричним, це стає зображенням існуючого іспанського суспільства. Після смерті художника малюнки були перенесені на полотна і майже всі зберігаються в музеї Прадо.
Переслідування з боку нової влади Іспанії, змусили художника в 1824 році переїхати у Францію. Він оселяється в Бордо, де і проживе до своєї смерті в 1828 році.
Вісімнадцять гравюр серії «Лихоліття війни», були знайдені лише через сорок років після смерті Гойї, адже він лишив ці роботи в Іспанії перед тим як переїхав до Франції.
Франсіско Гоя безумовно був одним з найвидатніших художників в історії живопису. Він в своєму становленні спирався на творчість Веласкеса та італійську школу. А на Гойю вже спирались митці від Делакруа до Пікассо.
Більше про іспанський живопис можна дізнатись на лекціях з історії мистецтва в арт-студії «Ліхтарик». А спробувати себе в якості художника можна на майстер-класах олійного живопису.
На всі творчі майстер-класи можна замовити подарунковий сертифікат.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
