Пабло Пікассо – знакова фігура в мистецтві ХХ ст. Він пройшов шлях від академічного вишколу до найпрогресивніших живописних течій. Пікассо прийнято співати дифірамби та восхваляти все, що він робив. Проте, Пабло Пікассо, як і будь-яка інша людина мав свої позитивні та негативні сторони. У нього були вдалі та не дуже етапи роботи, його не завжди розуміли за життя.
Пікассо славився своїми гучними романами, а трагічна доля жінок, яким судилося провести з художником певний час свого життя заслуговує окремого дослідження. Варто зазначити, що про його романтичні стосунки написано не мало статей. А ще Пікассо був комуністом. Хоча, живучі в Парижі та здійснюючи спротив фашизму, він, певно, не уявляв, що в комуністичному таборі справи йдуть не гуманніше. Та статус генія за життя художник здобув завдяки своїм картинам. А творчих робіт Пікассо по собі залишив більше 80 000 (включаючи малюнки, ескізи, кераміку, ілюстрації).
«Герніка» (1937) – відповідь художника на нацистське бомбардування баскського однойменного міста. Баски хотіли скористатися історичним шансом на незалежність, але Мадрид не хотів лишатися земель. Завдяки домовленості з Гітлером, Герніку буквально зрівняли з землею. Це було перше масштабне повітряне бомбардування в історії. За три години прицільного бомбардування на маленьке місто було скинуто сотні бомб.
Пікассо виступив проти цього як міг тільки митець – написанням масштабної картини 3,4 х 7,8 метрів в стилі кубізму. Колосальне полотно було написано менше ніж за місяць. Його підхід не зрозумів буквально ніхто, навіть Жорж Брак, який розділяв принципи кубізму. Друзі та колеги були переконані, що Пабло не при своєму розумі. Та де ж там. Протягом Другої Світової Війни численні репродукції цього полотна були символом антифашистської боротьби.
Полотно було створене під впливом бомбардування однойменного міста під час громадянської війни в Іспанії. Картина є вражаючим вираженням жаху, руйнування та страждань, які приносить війна, і водночас символом спротиву насильству та несправедливості. 26 квітня 1937 року німецька авіація, за наказом іспанського націоналістичного уряду під керівництвом Франко, провела масоване бомбардування мирного міста Герніка, розташованого в краї Басків. Це стало одним із перших випадків в історії, коли авіаудар був спрямований на цивільне населення. Бомбардування тривало кілька годин, і місто було практично повністю знищене. Понад півтори тисячі мирних жителів загинули або отримали поранення. Ця трагедія глибоко вразила Пікассо, який на той момент жив у Парижі. Він отримав замовлення на створення картини для іспанського павільйону на Всесвітній виставці в Парижі 1937 року. Події в Герніці надихнули його на створення монументального полотна, що стало символом антивоєнного протесту.
«Герніка» — велике полотно виконане в чорно-білій гамі. Така кольорова стриманість надає картині драматичності, підкреслюючи хаос і руйнування. Полотно не є реалістичним зображенням бомбардування, а радше метафорою страждання і хаосу, що приносить війна. На картині зображені фігури людей, тварин і зруйнованих будівель, які в хаотичній манері переплітаються одна з одною. У центрі полотна — фігура бика, який символізує грубу силу та насильство, а також поранений кінь, що, на думку деяких критиків, уособлює народ Іспанії, який страждає від війни. Жінки, що кричать у відчаї, мертва дитина на руках однієї з них, розірвані частини тіла — усе це створює враження хаосу та безвиході. Верхня частина картини освітлена лампою.
Кожен елемент «Герніки» насичений символами та алегоріями. Бик на картині часто інтерпретується як символ війни та руйнівної сили, тоді як кінь символізує народ, що страждає від цієї сили. Мертва дитина у жінки на руках — це зображення невинних жертв, які стають заручниками військових конфліктів. Жінка, що тягнеться до неба, можливо, символізує відчай і крик про допомогу.
«Герніка» створена у стилі кубізму, одного з напрямків, який Пікассо активно розвивав. Це дозволяє художнику передати кілька точок зору на події одночасно, а також підсилити відчуття фрагментарності та хаосу. Геометричні форми та різкі лінії надають полотну особливої експресії, передаючи трагедію і руйнування в символічній, узагальненій формі.
«Герніка» стала важливим культурним і політичним символом. Вона нагадує про руйнівну силу війни і про необхідність боротися за мир. Картина мала величезний вплив на мистецтво XX століття, і її репродукції часто використовувалися як знак протесту проти насильства та несправедливості. Полотно неодноразово експонувалося по всьому світу як символ антивоєнного руху. Його значення виходить далеко за межі мистецького твору — воно стало свідченням того, як мистецтво може бути засобом соціального коментаря та протесту.
Жахливі образи жінок, що кричать, голів коней та биків, жінки, яка несе мертву дитину, лампи, що породжують страшні асоціації… Чорно-біла гамма наштовхує на думки про газетні хроніки, а сама картина написана так, що виглядає як велетенський колаж, зроблений з газетних вирізок про страшну новину. Це картина передчуття великої війни, образ якої наврочив художник в своїй найвідомішій картині.
Ще один яскравий антивоєнний образ – «Жінка, яка плаче» (1937). Полотно в стилі аналітичного кубізму одне з багатьох в тематиці жіночих сліз. Жінка зі сльозами на очах та носовичком написана з різних ракурсів, які накладаються один на один. Зображення пласке, схоже на колаж. Художник використовує яскравий колорит роблячи акцент на зелений, білий та жовтий з яскравим акцентом червоного капелюшку. Певний час ця тема надзвичайно цікавила іспанця і він активно її розробляв. Вся серія базувалась на розробці одного з образів Герніки. Таким чином художник хотів показати жахіття війни та висловити свою соціальну позицію. Натурницею для цих жіночих образів була на той момент кохана Пікассо – Дора Маар.
Герніка та жіночі заплакані образи були відповіддю на громадянську війну в Іспанії. Антивоєнна тема врешті дійде у Пікассо до створення універсального символу миру – голуба.
Пікассо мав прихильників в Парижі, які купували його картини. Одними з ключових покровителів були дві родини Стайнів. Сама ж Гертруда Стайн високо цінувала молодого іспанського художника, виступала його критиком та другом. Саме «Портрет Гертруди Стайн» став надзавданням для іспанця, який писав портрет з блискавичною швидкістю.
Ранній період творчості художника, коли він активно спілкувався зі Стайнами припав на його блакитний період. Трагічна сімейна історія зі смертю близької людини та самогубство друга Карлоса Касагемаса штовхнуло Пікассо в обійми депресій та спричинило переважання синього кольору в його творчості. Крім того, в цей період він був ще нікому не відомим та жив на межі бідності. «Автопортрет в блакитний період» (1901) – образ художника, який сповнений самотності та безнадії. Чоловік зображений в темно-синьому, майже чорному пальто на синьому тлі. Темне волосся, пальто та фон обрамляють світле обличчя з насиченими та різкими синіми тінями. Безперечно це одна з найсильніших робіт художника цього періоду на рівні з «Старим гітаристом» (1903).
Старий, сліпий, самотній та нещасний музикант міцно тримає в руках останнє, що в нього лишилось – гітару. Фігура прекрасно закомпонована на прямокутному полотні. Гітарист стає майже одним цілим зі своїм інструментом, а прекрасний контраст синьої фігури музиканта та теплого коричневого кольору інструменту, холодного світлого колориту обличчя та рук гітариста і теплої гамми його гітари. В картині відчувається вплив Ель Греко, живопис якого дуже любив молодий Пабло.
Ця картина стала першою в творчому доробку Пікассо, яку придбав музей в 1926 році. Це був Чиказький музей мистецтв. Це було перше серйозне визнання художника.
Ще одна картина цього періоду є свого роду хрестоматією живопису – «Дівчинка на кулі» (1905). Поєднання статики і динаміки, великого і малого, рівноваги та не рівноваги. Все це є на картині. Монументальна фігура акробата, яка сидить на кубі та крихітна тендітна дівчинка, яка балансує на кулі створюють прекрасний контраст. Високий горизонт створює асоціації з ранньоренесансними полотнами. А фігури жінки з дитиною та собакою і корови на задньому плані врівноважують всю композицію.
Спільні творчі пошуки з Жоржем Браком, відчуття напруженої конкуренції з Матіссом, який створює сміливі, революційні картини та за яким іде ціле покоління молодих художників приводить Пікассо до найскандальнішої картини «Авіньйонські дівиці» (1907). Картину мало хто оцінив. Кажуть, що Матіссу полотно не сподобалось, але в умовах жорсткої конкуренції двох метрів складно судити про щирість взаємних відгуків про роботи один одного.
В цій картині поєднується новий стиль кубізму, захоплення африканськими масками та спроба перебити яскравість та дикість фарб Матісса і фовістів. На картині зображені п’ять оголених та відверто еротичних жінок, при цьому художник не надав жінкам жодних красивих рис. Він писав жінок з публічних домів Готичного кварталу куди часто навідувався під час завершальної стадії стосунків з Фернандою Олів’є.
Щоб зрозуміти революційність картини не лише за формою та композицією, а й за колоритом, слід звернути увагу на переважання яскравих колористичних тенденцій початку ХХ ст. Все почалося з імпресіоністів, які робили акцент саме на колорит, потім авангардні течії, фовізм з його диким, яскравим кольором та неймовірними контрастами. І ось на противагу загальній колористичній тенденції, Пікассо пише картину монохромними, охристими кольорами. Водночас він обережно додає на полотно приглушені рожеві та блакитні тона, щоб підкреслити перехід від попередніх творчих періодів до абсолютно нового.
Певно для розвитку кубізму жоден художник не зробив більше, ніж Пабло Пікассо. Саме з ним асоціюється цей стиль, який був перейнятий іспанцем від Сезанна. Саме майстер з Ексу першим став на шлях геометрії в живописі, малюючи безліч разів гору Сент Віктуар та пейзажі місцевих поселень. Загалом, постать Сезанна абсолютно унікальна та знакова для творчості митців ХХ ст., і вплив на Пікассо не виняток, а закономірність.
Ще одна картина з доробку Пікассо – «Оголена на тлі бюсту та зеленого листя» (1932) в 2010 році стала найдорожчим шедевром проданим у світі. Вартість полотна склала 106,482 млн доларів. Моделлю для картини була кохана Пікассо – Марі-Терез Вальтер. Вона виступала в образі міфічної німфи – Дафни. Ця картина є однією з численної серії Вальтер, яку Пікассо писав потайки від своєї дружини Ольги Хохлової (яка була балериною родом з України). Вальтер зображена поруч з бюстом, який Пікассо теж створив з неї. У 1936 році картину придбав нью-йоркський арт-дилер Поль Розенберг, один з найвидатніших дилерів ХХ ст. Багато в чому американські музеї та колекціонери зобов’язані йому великій кількості європейських шедеврів в американському мистецькому просторі.
Ще одна картина з цієї серії «Сон» (1932) була написана ледь не за один день. Марія-Тереза Вальтер сидить в кріслі, схиливши голову на бік, напівроздягнена, тримаючи руки складеними на лоні. На момент написання картини, Вальтер була вагітна від Пікассо. Картина написана в дусі сюрреалізму та є одним із найніжніших жіночих образів цього періоду.
Є в творчій спадщині Пікассо один простий малюнок чорнилами 1955 року, який став найвпізнаванішою ілюстрацією до Сервантеса – «Дон Кіхот». Це кілька чорнильних плям на білому листку паперу, які якнайкраще передають суть знакової історії іспанського письменника. Висока та худа фігура Дон Кіхота сидить на своєму вірному коні Росінанті. В руці він тримає спис для боротьби з повітряними млинами, які Пікассо зобразив на задньому плані. Поруч верхи на віслюку сидить маленький та коренастий Санчо Панса – беззмінний помічник Дон Кіхота.
Більше про творчість Пікассо та інших кубістів та імпресіоністів Ви зможете дізнатися на онлайн лекціях лекторію Ліхтарик. Вашій увазі ми пропонуємо курс «Історія європейського мистецтва», де розкажемо про зв’язок первісного мистецтва та авангардних течій ХХ століття.
Легко та доступно про складні мистецькі течії розказуємо дітям на курсі «Історія мистецтва для дітей».
Всі лекційні програми студії доступні онлайн. Для реєстрації заповніть форму на цьому сайті та зателефонуйте нам.
Зробіть приємне своїм близьким – подаруйте сертифікат на майстер-класи або лекції арт-студії Ліхтарик і у вас неодмінно з’явиться ще одне атмосферне місце куди піти в Києві.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
