Рене Магрітт (1898-1967) – це бельгійський художник, один з найвідоміших представників сюрреалізму. Його роботи, наповнені загадковими образами та філософськими метафорами, вплинули на розвиток мистецтва XX століття. Магрітт створив свій унікальний стиль, який поєднує реалістичну техніку з парадоксальним змістом, що провокує глядача задуматися над природою реальності та нашого сприйняття.
Однак, Магрітт, як справжній сюрреаліст, зробив загадковим не лише свою творчість, але й своє життя. Розповіді художника про своє життя щоразу доповнювались певними фактами і деталями, які розмивали межі між реальністю та уявою митця.
Рене Франсуа Гіслен Магрітт народився 21 листопада 1898 року в Бельгії, у сім’ї торговця тканинами. Його батьки походили з давніх місцевих родин. Його дитинство було непростим: у 1912 році мати художника наклала на себе руки, що залишило глибокий слід у його душі. До цієї трагедії мати майбутнього художника тривалий час страждала на депресію і мала кілька спроб самогубства. 24 лютого 1912 була її остання і цього разу вдала спроба. Ця трагічна подія мала значний вплив не лише на життя хлопчика та його братів, а й на майбутню творчість художника. Він писав багато закритих жіночих облич та оголені жіночі тіла на воді. Після трагедії сім’я переїхала з Лессін до Шарлеруа.
Магрітт почав проявляти інтерес до малювання у ранньому віці, а у 1916 році (в розпал Першої Світової війни та під час окупації Брюсселя) вступив до Королівської академії витончених мистецтв у Брюсселі. Там він вивчав академічний живопис, але вже тоді його приваблювали експериментальні напрямки у мистецтві. Вплив кубізму, футуризму та дадаїзму можна побачити у його ранніх роботах, але саме знайомство з сюрреалізмом стало переломним моментом у творчості художника.
У 1920-х роках Магрітт знайомиться з роботами Джорджо де Кіріко, італійського художника, чиї метафізичні картини сильно вплинули на його творчість. Де Кіріко створював загадкові, часто порожні міські пейзажі з дивними об’єктами, які викликали відчуття нереальності та тривоги. Цей підхід надихнув Магрітта на пошуки власного стилю, де реальність поєднувалася б з ірраціональним та підсвідомим.
У 1926 році Магрітт створює свою першу сюрреалістичну картину «Загублений жокей», де вперше проявляються характерні для його стилю елементи: звичайні об’єкти у незвичайному контексті, створення загадкової атмосфери через поєднання реалістичних деталей та абсурдного змісту.
Після переїзду до Парижа у 1927 році Магрітт знайомиться з іншими сюрреалістами, такими як Андре Бретон, Сальвадор Далі та Макс Ернст. Хоча його стиль відрізнявся від робіт більшості сюрреалістів, він швидко знайшов своє місце у цьому русі. Роботи Магрітта виділялися своєю зовнішньою простотою та прихованою складністю, що вимагала від глядача уважного аналізу.
У 1928 році Магрітт пише картину «Спроба неможливого», де зображає сюжет Овідія про Пігмаліона, який закохався у власноруч створену жіночу скульптуру, яку згодом оживила богиня кохання Афродіта. Магрітт на полотні зображує себе, як митця, що створює жіночу фігуру. Фігура зображена ще не закінченою, не цілісною. Моделлю для цього сюжету була Жоржетт – дружина художника.
Початок ХХ століття був епохою кінематографу. Кіно цілковито змінило візуальне мистецтво та візуальне сприйняття глядачів. Багато художників захоплювались кінематографом і технічним прогресом загалом. Так і Рене Магрітт любив кіно. Він часто використовував у своїх картинах тогочасний кінематографічний прийом з масивними червоними кулісами.
Стиль Рене Магрітта мав кілька трансформацій. До 1920 року в його творчості можна було знайти кубістичні картини, з початку 1920-х до кубізму додались елементи фовізму і футуризму, як на полотні «Квіти перед вікном» (1920).
Та були у Магрітта і роботи, які складно пов’язати з нашим уявленням про художника. Так, в 1921 році він працював дизайнером орнаментів на фабриці шпалер Peters-Lacroix.
Однією з найвідоміших робіт Магрітта є картина «Це не люлька» (1929). На ній зображено люльку, під якою написано «Це не люлька» французькою мовою. Ця картина демонструє ключову ідею Магрітта: зображення речей не є самими речами, і наші уявлення про реальність можуть бути оманливими. Художник часто використовував подібні парадокси, щоб підкреслити розрив між словами, образами та реальними об’єктами.
Інші знакові роботи Магрітта включають «Син людський» (1964), де чоловік у капелюсі стоїть перед стіною з яблуком, що висить перед його обличчям, та «Закохані» (1928), де двоє людей цілуються, але їхні обличчя покриті тканинами.
Картина «Син людський» (1964), створена у 1964 році. На картині зображено чоловіка в класичному костюмі та капелюсі-котелку, обличчя якого частково приховане великим зеленим яблуком, що висить у повітрі перед ним. Картина має кілька особливостей, які підкреслюють сюрреалістичний стиль Магрітта:
Капелюх-котелок був своєрідною візитівкою Рене Магрітта, адже художник не лише часто зображував цей елемент одягу, а й сам часто носив капелюх-котелок.
У вересні 1927 року Рене Магрітт разом із дружиною Жоржетт переїжджають до Парижа. Тут він мав би виставлятись у місцевій галереї. Цей період був надзвичайно продуктивним для художника. Наступного 1928 року він написав понад сто полотен. Однак, його не приймали в компанію сюрреалістів і не запросили поставити свій підпис під трактатом сюрреалістів «Дозвольте нам». Та найбільшим ударом була фінансова криза 1929 року, коли американські біржі впали і твори мистецтва перестали купувати. А найбільшими покупцями авангардного мистецтва, як раз і були американці.
Рене Магрітт не особливо подобався «батьку сюрреалізму» Андре Бретону. З іншим відомим сюрреалістом Сальвадором Далі, Рене Магрітт познайомився навесні 1929 року. Та згодом мав не схвальні відгуки про іспанця і як про художника, і як про людину з його політичними поглядами.
Магрітт завжди багато читав і захоплювався філософією. Це відчувається і в його роботах. Таких як «Вибіркова спорідненість» (1933), «Стан людини» (1933) та інші.
У 1937 році він пише картину «Чорний прапор», де зображені п’ять своєрідних літаків, які літають над містом. Вони створюють атмосферу бомбардувальників над містом. Ця робота стала своєрідним передвісником Другої Світової Війни.
Рене Магрітт вважав, що мистецтво має виявляти приховану природу речей і ставити під сумнів наші уявлення про реальність. Його роботи часто містять елементи сюрреалістичного гумору та іронії, які змушують глядача задуматися над тим, що він бачить. Магрітт уникав складних технічних прийомів, віддаючи перевагу реалістичному стилю, що підсилювало ефект парадоксу та ірраціональності у його картинах. Він ставив під сумнів традиційні уявлення про живопис, зображення та символіку, створюючи твори, які спонукали глядачів переосмислити свої переконання та сприйняття світу.
Магрітт продовжував працювати аж до своєї смерті у 1967 році, залишивши після себе багату спадщину. Його роботи вплинули на багатьох художників та мистецькі рухи, включаючи поп-арт та концептуальне мистецтво. Вплив Магрітта можна побачити у творчості таких митців, як Енді Воргол, Джаспер Джонс та Джоан Мітчелл. Його образи стали частиною популярної культури, з’являючись у фільмах, музичних відео та рекламі. Його роботи продовжують надихати нові покоління художників та глядачів, які знаходять у них джерело для роздумів та творчих пошуків
Рене Магрітт — один з найвідоміших та найвпливовіших художників сюрреалізму. Його роботи, що поєднують реалістичну техніку з парадоксальними та філософськими змістами, продовжують зачаровувати та провокувати глядачів. Магрітт вмів створювати картини, які ставили під сумнів наші уявлення про реальність та спонукали до глибоких роздумів. Його спадщина залишається важливою частиною історії мистецтва, а його роботи продовжують надихати та вражати своєю унікальністю та глибиною.
Більше про сюрреалізм Рене Магрітта і інші мистецькі течії дізнавайтесь на майстер-класах та лекціях в арт-студії «Ліхтарик»
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
