Олександра Екстер (1882 – 1949) – це одна з найяскравіших художниць в історії українського образотворчого мистецтва. Левова частка її творчого життя пов’язана з Україною, зокрема Києвом. В її творчості яскраво прослідковується український колорит.
Вершиною цинізму є спроби називати її російською та радянською художницею, адже саме через радянський, людожерський режим вона була змушена виїхати з рідного дому та поїхати в Париж, де вже мала контакти і раніше працювала над постановками. Та саме зараз, мільйони українок мають чітке усвідомлення, що така вимушена еміграція – це не те, про що мріє людина. Але, давайте детальніше познайомимось з цією неймовірно харизматичною і талановитою жінкою.
Олександра Екстер – це представниця кубізму та футуризму, жінка, яка зробила революцію в сценографії, а також талановита викладачка мистецтва. Її художнє становлення відбулося в Києві, тут же Олександра створила свою художню школу, яка починалась як пошук засобів для існування, а стала культовим місцем для нового покоління художників.
Народилася Олександра 6 січня в місті Білосток (нині Польща). ЇЇ тато був білорусом, мама грекинею. Коли дівчинці було два роки, родина переїхала до Сміли, а згодом і в Київ. Олександра отримала середню освіту в Ольгинській жіночій гімназії в Києві, згодом отримала мистецьку освіту в Київському художньому училищі разом з Олександром Архипенком (всесвітньо відомим скульптором).
Серед її вчителів був Микола Пимоненко та Сергій Світославський. До Світославського вона ходила навчатися в його садибу на вул. Кирилівській 96 (будівля не збереглася), де художник влаштовував так звані «суботи» для молодих митців. Тут варто відмітити, що Пимоненко та Світославський були художниками-реалістами. Однак, змогли повпливати на ціле покоління авангардних митців.
Згодом вона поїхала навчатися в Париж. Там відвідувала одразу дві академії: Академію Жуліана, відому своєю жорсткою дисципліною та академічним підходом (тут же навчалась ще одна українська художниця Марія Башкірцева) та художню школу з новітнім підходом Академію Ґранд-Шом’єр. Там вона познайомилась з Гійомом Аполінером, Пабло Пікассо та Анрі Матіссом.
Під впливом фовізму Матісса Олександра Екстер пише картину «Три жіночі фігури» (1910)

Тут зображена Олександра та дві її подруги Євгенія Прибильська та Наталія Давидова. Всі три жінки зображені умовно, не прописані їхні обличчя. Однак, всі вони вдягнені зі смаком та відповідно моді того часу: білі та червоне пальта, високі чоловічі комірці, вузькі краватки, капелюхи (у самої Екстер червоний з великими крисами та котелки у її подруг).
Кожне літо Екстер проводила в селі Скобці (тепер Веселинівка) Баришівського району у Євгенії Прибильської та в селі Вербівка Черкаської області у Наталії Давидової.
1900 року Давидова влаштувала у Вербівці вишивальну майстерню, основною метою якої було відродження і збереження технік народного мистецтва. Через чотири роки до майстерні долучилась Екстер. Завдяки їй майстрині почали не просто копіювати старі взірці вишивок, а використовувати їх для декору ременів, сумок та подушок.
Завдяки Екстер до роботи майстерні приєднуються інші авангардисти, серед яких чільне місце займає Казимир Малевич. Він разом з іншими художниками розробляв ескізи, за якими вишивальниці вже потім робили свої вишивки.
Екстер була дуже добре знайома з українським декоративно-прикладним мистецтвом, колоритом вишивок та вибійок, розписами хат та гуцульськими килимами. В Києві вона була співорганізатором виставки «Прикладного мистецтва та кустарних виробів» в Київському художньо-промисловому музеї (сучасний НАМУ). Першим директором музею був Микола Біляшівський, чия книга «Українське народне мистецтво» вперше вийшла українською тільки в 2022 році.
Олександра була кураторкою відділу декоративно-ужиткового мистецтва. Вона займалась організацією в просторі кераміки, вишивки та килимарства. Збереглись чорно-білі фотографії.
1908 року Екстер разом з Давидом Бурлюком та іншими митцями організовує виставку «Ланка», яка вважається початком українського авангарду. Олександра виступала не лише в ролі художниці, а й в ролі організаторки та кураторки виставки. Саме вона домовилась з міською адміністрацією щодо оренди приміщення на Хрещатику, організувала продаж квитків та займалась організацією виставкового простору.
У 1909 – 1911 роках Олександра живе та працює між Києвом та Парижем. В Парижі та Лондоні вона разом з Давидовою організовує виставки Київського кустарного товариства (яке існувало з 1906 по 1917 роки) задля популяризації українського народного мистецтва.
Основною сферою інтересів Олександри Екстер була сценографія. В сценографії вона замінила пласкі мальовані декорації об’ємними, багатоярусними, рухливими конструкціями. А театральні костюми вона розробляла гармонійними по колориту до декорацій. Крім того, Екстер запропонувала розмальовувати фарбами обличчя акторам.
Прекрасним прикладом її театральних робіт є вистава «Фаміра Кіфаред» (1916)

9 січня 1918 року Центральна Рада проголошує незалежність України, а 26 січня в місто вриваються банди Муравйова. Цього ж року Екстер відкриває свою школу прямо в своїй домашній майстерні. Гроші від навчання їй потрібні на банальне виживання. Однак, якість викладання була на найвищому рівні. З її майстерні вийшли прекрасні художники, які зберегли її стилістику в своїх роботах. Олександра брала до себе вже учнів з академічною базою та вчила їх сучасному авангардному мистецтву.
Після приходу радянських військ в Київ, Олександра Екстер була змушена поїхати спочатку до Одеси, а потім до улюбленого Парижа, де і прожила решту свого життя. В Парижі викладала в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Фернана Леже.
Лише в 2008 році пройшла перша ретроспективна виставка Екстер в Україні. Більше про українських мисткинь можна дізнатись відвідавши лекції та майстер-класи арт-студії «Ліхтарик». Замовляйте подарункові сертифікати та знайдіть ще одне цікаве місце куди піти в Києві.
Ми на карті
