Художники епохи Відродження

Подзвоніть зараз і замовте

Митці Відродження зображали здебільшого біблійні сюжети, але залишалися людьми зі своїми слабкостями. У їхніх долях вистачало судових процесів, черствого хліба та вигнань, про які цікаво дізнатися, але які часто залишаються невідомими. Що ж, піднімаємо завісу.

1. Андреа дель Верроккіо, 1435 — 1488 рр. 

Художник народився у Флоренції в родині майстра з випалювання цегли. Про його дитинство відомо дуже мало. Уперше про нього згадується в документах 1452 р. у зв’язку з ненавмисним убивством дорослого під час гри. Андреа виправдали.  

Вже у 1457 р. Андреа отримав право називати себе майстром. Він займався виготовленням ґудзиків для одягу священників, різного церковного начиння і був досить відомим ювеліром на той час. З 1463 по 1487 рр. Верроккіо також працював над різними скульптурними композиціями, зокрема у 1476 р. створив статую Давида. Разом із Донателло він зробив мармурову кропильницю для флорентійської церкви. Тоді ж Верроккіо починає цікавитися живописом. Успіхи Верроккіо як живописця не дуже значні. Досить часто він доручав виконувати деякі елементи картин своїм учням — Леонардо да Вінчі, Франческо Боттічіні, Лоренцо ді Креді та іншим. Серед робіт Верроккіо найвідоміша — це «Мадонна з дитям».

«Мадонна з дитям», Андреа дель Верроккіо

2. Сандро Боттічеллі, 1445 — 1510 рр.

Хоч тепер він один із найбільш відомих флорентійських живописців кінця ХV століття, майже три століття Боттічеллі був забутий, поки всередині XIX ст. не відродився інтерес до його творчості. Сандро Боттічеллі був молодшим сином у сім`ї ремісника. Він три роки навчався у відомого флорентійського художника Філіппо Ліппі, а потім продовжив навчання в уже згаданого Андреа Верроккіо. У 1470 р. було створено перше полотно митця — «Алегорія сили». Згідно з уявленнями, характерними для Флоренції, Боттічеллі написав фігуру, що втілює в собі моральну силу і впевненість. Контури її чітко окреслені, виділяючи ясно пластичні об’єми; одяг спокійно спадає, утворюючи широкі складки на зразок тих, що ми бачимо в скульптурі Верроккіо.

В середині 1470-х років Сандро звертається до портретного жанру мистецтва. В цей період з`являється «Портрет невідомого з медаллю Козімо Медічі Старшого». Ким був цей молодий чоловік — невідомо. Існує думка, що це автопортрет.

У 1482 році папа Сікст IV попросив Боттічеллі допомогти в оформленні Сікстинської капели. Тоді  Сандро Боттічеллі виконав три біблійні фрески. Після цього він повернувся у Флоренцію і створив там головний шедевр — «Весна», — де зображено царство Венери. Наприкінці 1470 рр. і на початку 1480 рр. Боттічеллі працює над ілюстрацією для «Божественної комедії» Данте. Із цієї серії картин до нашого часу збереглися декілька, серед них — «Карта пекла».

В 1490 — 1500 рр. Боттічеллі потрапляє під вплив учення монаха-домініканця Джіроламо Савонароли, який критикує церковні порядки того часу. Перейнятий ідеями аскетизму та покаяння, Сандро почав використовувати більш темні та стримані кольори.

3. Фра Філіппо Ліппі, 1406 — 1469 рр.

Флорентійський художник, монах, вчитель Боттічеллі і володар однієї з найбільш авантюрних біографій серед художників Відродження. Фра Філіппо Ліппі був сиротою з раннього дитячого віку, тому його виховувала тітка. Вона була небагатою і не могла його прогодувати, тому художник із восьми років жив і навчався у монастирі. Монахи були хорошими педагогами, але вони визнавали, що гуманітарні науки вдаються Філіппо погано, а точні науки — взагалі не вдаються. Тільки на уроках малювання цей розсіяний хлопець був зібраним й уважним. І монахи швидко зрозуміли: якщо виховати його у талановитого художника, то не потрібно буде платити за розписи церков іншим людям. Відтоді замість того, щоб проводити час за граматикою і геометрією, Філіппо проводив свій час у капелі Бранкаччі, розписом якої саме займався Мазаччо. Уже в 1426 р. Філіппо стає правою рукою настоятеля монастиря в Сієні. Перші згадки про нього як про художника з’являються в 1430 році. Похвала так вплинула на Філіппо, що він залишив монастир і вибрав життя вільного художника. І ось Фра Філіппо (від італійського «фрателло» — брат) вирушає у вільне плавання. Цей авантюрист навіть провів півтора роки в Африці у рабстві, але його відпустили завдяки портрету його хазяїна, який так вразив того. Повернувшись на батьківщину, він пише полотно «Коронування Марії». Він вніс деякі зміни в трактування сюжету коронування Богоматері. У Ліппі Марію коронує не Ісус Христос, а Бог Отець, при цьому Марія стоїть на колінах перед Всевишнім. Але за характером Фра Філіппо був світським чолов’ягою слабким до жінок та вина. Тому це заважало Філіппо і він міг забувати про свої справи, коли йому подобалась якась жінка.

В період із 1447 по 1456 рр. Фра Філіппо Ліппі написав картини в яких сформувався стиль митця. До таких належить «Мадонна з Немовлям і двома ангелами» — робота, що відображає максимальну життєвість, яка особливо помітна в образі Мадонни. Зникла візантійська плоскість у довгастих руках й обличчі. Марія виглядає як реальна жінка та мати, яку можна зустріти на вулицях Флоренціі. Тому не тільки життя Фра Філіппо Ліппі йшло в розріз із церковними канонами, а й його творчість.

4. Джотто ді Бондоне, 1267 — 1337 рр.

Не зважаючи на те, що існує багато історій та легенд про Джотто і його життя, дуже мало з них може бути  підтверджено як факт. У працях історика Вазарі зазначено, що художник народився в родині хлібороба неподалік Флоренції. Його помітив на полі відомий тоді художник Чімабуе, коли Джотто малював щось на камені. Натомість в анонімних коментарях «Божественної комедії»  автор стверджує, що хлопця віддали до майстерні ткача, але Джотто втік від ремісника до майстерні художника. В 1303 — 1306 рр. Джотто працював у Падуї. Там художник виконував замовлення місцевого багатія Енріко Скровеньї — прикрашав його фамільну капелу фресками на сюжети з життя Ісуса Христа і Діви Марії. Фрески капели Скровеньї називають найкращими творіннями художника. У цей час Джотто вже остаточно сформував власні творчі методи і стиль, а фрески у храмі збереглися дуже добре, тому вони є цінною знахідкою для мистецтвознавців. У зеніті слави митець повернувся до Флоренції. Там він розписує стіни двох капел церкви Санта-Кроче, а в 1310 році створює для церкви Всіх Святих славнозвісну картину «Мадонна Оньїссанті», де зображено Діву Марію з немовлям в оточенні янголів та святих. Трактування образу Марії у Джотто вийшло свіжішим і світлішим порівняно з класичними релігійними образами Середньовіччя. Також у його полотнах можна помітити тонкий психологізм, який видно, наприклад, у творі «Поцілунок Юди». У ній попри багатолюдність картини всю увагу привертають насамперед фігури Ісуса та Юди. Близькість цих протилежних персонажів і плащ Юди, котрий ніби поглинає фігуру Ісуса, вміщують у собі весь конфлікт і всю ідею картини.

5. Карло Крівеллі, 1430 — 1495 рр.

Як відомо, Карло Крівеллі народився в родині художника Якова Крівеллі у Венеції. Ймовірно, його навчання проходило під керівництвом батька. Перший документ щодо художника має скандальну славу і є свідченням могутніх пристрастей і палких почуттів, на які той був здатний. Річ у тім, що Карло закохався в дружину моряка і викрав її — цим учинком він порушив святі принципи подружнього життя. Любовна пригода закінчилася для молодого художника судовим покаранням у шість місяців ув’язненя і грошовим штрафом (наче кохання лікується тюремним ув’язненням). Після цих пригод він був вимушений покинути Венецію, щоб урятуватися від людського осуду. Але в 1468 він повернувся в Італію і працював у провінційних містах.

«Святий Бернардин Сієнський» належить до періоду ранної творчості митця. Зображення святого трохи шаржоване, дещо карикатурне. Видно, що створюючи свої картини для вівтаря, Крівеллі отримував велике задоволення від незвичайних прийомів зображення, які здаються іноді дивними. Авторство картин цього вівтаря часто ставили під сумнів, припускаючи, що в їхньому створенні брав участь молодший брат Крівеллі — Вітторіо. Однак вони настільки перевершують роботи його брата, що не можуть бути зараховані до творчості Вітторіо. 

«Святий Бернардин Сієнський», Карло Крівеллі

6. Мазаччо, 1401 — 1428 рр.

Мазаччо прожив дуже коротке життя, тому біографічних свідчень про митця збереглось небагато. Прізвисько художник отримав за свою неуважність і байдужість (з італ. його можна перекласти як «той, що промахується») до речей, які були за межами мистецтва. Художник став сиротою в п`ять років, коли помер його батько. Припускають, що вчителями Мазаччо були Донателло та Брунеллескі. Мазаччо рано переїхав до Флоренції і після отримання звання майстра живопису почав працювати в цеху. Вінцем творчості Мазаччо називають розписи капели Бранкаччі — частини церкви Санта Марія дель Карміне. Розписувати капелу почав Мазоліно да Панікале, продовжив Мазаччо, а закінчив художник Філіппіно Ліппі (син Філіппо Ліппі).

Характерні дві фрески: «Диво з динарієм» (також «Диво зі статиром») і «Вигнання з раю». У першій автор переказує біблійну історію про збирача податків, який вирішив стягнути мито з Ісуса й апостолів. Ісус наказав апостолові Петру виловити рибу з озера та витягнути з її рота динарій. Петро дійсно знайшов у роті рибини монету, яку і віддав податківцю. У «Вигнанні з раю» митець вирішив гостру проблему правильного передавання будови оголеного людського тіла. Не тільки саме власне зображення Адама і Єви анатомічно правильне, а й видно їхній трагічний вираз розпачу на обличчях; пози тіла дуже природні і пластичні на відміну від традиційних середньовічних статичних поз.

7. Леонардо да Вінчі, 1452 — 1519 рр.

Леонардо да Вінчі народився неподалік містечка Вінчі, поблизу Флоренції. Його батько — заможний нотаріус, мати — селянка. Лише перші роки Леонардо провів з матір’ю, адже, коли батько одружився з багатою жінкою, то забрав його до себе. Вважається, що розлучений із матір’ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах. Зацікавився живописом Леонардо в юному віці: у 15 років він вчився в майстерні італійського скульптора та художника Верроккіо.

Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. Він здійснив десятки винаходів, креслення яких було знайдено аж після його смерті. Зокрема да Вінчі вигадав парашут, прототип для кулемета та водолазний костюм.

У віці 24-х років Леонардо і ще троє молодиків були притягнені до судового розгляду за анонімним звинуваченням у содомії, але їх виправдали. Про його життя після цієї події відомо дуже мало, але ймовірно, у нього була власна майстерня у Флоренції в 1476 — 1481 рр. В 1481 році, коли Леонардо було 29 років, монастир Сан Донато а Сісто замовив у нього  великий вівтарний образ «Поклоніння Волхвів». Ця його робота не була завершеною. До речі, да Вінчі відомий своєю рисою не закінчувати свої проєкти. «Дама з горностаєм» належить до одного з чотирьох найвідоміших жіночих портретів Леонардо да Вінчі. Ймовірно, на картині зображена одна з коханок герцога Сфорца — Чечилія Ґаллерані. Горностая було обрано для картини не випадково — за своє біле хутро горностай вважався символом чистоти та цнотливості. За легендою, якщо його шкура бруднилися і втрачала білий колір, горностай помирав.

«Дама з горностаєм», Леонардо да Вінчі

8. Рафаель Санті,  1483 — 1520 рр.

Рафаель Санті народився в сім’ї художника Джованні ді Санті ді П’єтро в місті Урбіно. Батько був під покровительством герцогів Урбіно і працював їхнім придворним художником. Юний Рафаель допомагав виконувати численні замовлення герцога Монтефельтро. Невдовзі батько зрозумів, що талант сина перевершує його власний, і відправив того на навчання в місто Перуджу до відомого майстра П’єтро Перуджіно. Однак юнак не захотів виконати волю батька. Лише після його смерті у 1496 році Рафаель прибув у Перуджу. Через три роки сімнадцятилітнього художника визнали зрілим майстром. У 1503 році, скориставшись відсутністю вчителя, Рафаель виконав приватне замовлення на виготовлення картини для сімейної каплички. Робота «Заручини Діви Марії» свідчить про досвідчену руку і досягнення, які були рівні вмінням Перуджіно.

Сюжет картини взятий із християнських легенд. Коли Марії виповнилося чотирнадцять років, претендентам на її руку роздали по гілці. У кого вона розквітне, той мав стати її чоловіком. У картині показано момент, коли Йосип із розквітлою гілочкою одягає перстень Марії.

Наступного року прагнення до удосконалення приводить Рафаеля у Флоренцію. Молодий художник познайомився із творчістю Леонардо да Вінчі і Мікеланджело та усвідомив, що він ще не бачив справжнього великого мистецтва.

«Заручини Діви Марії», Рафаель Санті

9. Мікеланджело Буонарроті, 1475 — 1564 рр.

Майбутній геній був народжений на території Тоскани в невеликому селищі Капрезе в сім’ї аристократа, що розорився. Матір померла, коли хлопчику було шість років. Не  маючи можливості самотужки виховати дітей, Людовіко Буонарроті змушений був віддати сина годувальниці. На щастя, сім’я, в яку він був відданий, була люблячою і ставилася до вихованця добре. Він здобув швидше здібності до скульптури і ліплення, ніж читання чи писання. Незабаром його батько знову одружився, і було прийнято рішення віддати хлопчика в школу Франческо Галатея да Урбіно. Навчання йшло дуже повільно і більшу частину свого часу юний художник проводив за змальовуванням ікон і фресок. Розуміючи, що навчання хлопчика результатів не принесе, його батько віддав Мікеланджело в майстерню до Доменіко Ґірландайо. Тут він познайомився з основними мистецькими матеріалами та техніками. «Муки святого Антонія» характеризують ранній період творчості митця. Картина показує відомий середньовічний сюжет, в якому святий Антоній піддається нападам демонів у пустелі й намагається протистояти їхнім спокусам. Ця робота зосереджена на моменті, коли преподобний Антоній, що як правило пересувався з підтримкою ангелів, потрапляє в диявольську засідку.

«Муки святого Антонія», Мікеланджело Буонарроті

10. Тіціан Вечелліо, 1490 — 1576 рр.

Тіціан Вечелліо народився в родовитій сім’ї та перші кроки в мистецтві зробив у майстерні мозаїста Себастьяно Дзукатто. Після цього він учився в майстрів Джованні Белліні, Джентіле Белліні, Джорджоне (Про «Сплячу Венеру» Джорджоне більше тут). З 1517 року обіймав посаду офіційного живописця Венеції та її республіки. Його клієнтами були Карл V, іспанський король Філіп II, папа Павло III, правителі Мантуї, Феррарі, Урбіно й інші не менш відомі особистості. Якщо розмістити весь його живопис у порядку появи, то можна простежити шлях усвідомлення художником цього світу. В ранній творчості, наприклад, переважає радість, а пізніше — драматичні колізії. Визначна властивість пізніх робіт Тіціана — їхній найтонший барвистий хроматизм. Майстер будує колористичну гаму підпорядковану приглушеному золотистому тону на тонких відтінках коричневого, синьо-сталевого, рожево-червоного, блідо-зеленого. Пізні картини Тіціана переливаються безліччю півтонів та характеризуються легкістю. Манера письма художника набуває виняткової свободи. Про одну із найвідоміших його картин можна прочитати тут.

Насправді, список митців епохи Відродження значно перевищує наш. А історії про мистецтво Відродження невичерпні. Якщо вам цікаво знати більше, рекомендуємо наші лекції.

Зробіть приємне своім близьким – подаруйте сертифікат на майстер-класи або лекції арт-студії Ліхтарик

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам