Коли ми говоримо про колорит, то часто чуємо про теплі або холодні відтінки. Тут начебто все і зрозуміло, але давайте розбиратись.
Раніше ми вже говорили про кольорове коло, яке є базовим інструментом в роботі з кольором для кожного художника або дизайнера. Вміння поєднувати кольори між собою важливе не лише для людей, які професійно працюють з кольором (художники, дизайнери, візажисти), але й для кожної людини. Адже, всі ми щоранку відкриваємо шафу і обираємо, що нам вдягнути, ми робимо ремонт дома та обираємо колір шпалер і дивану. І це тільки найочевидніші приклади.
Маючи справу з кольорами завжди слід пам’ятати, що кольори при взаємодії змінюють свої відтінки, створюють різноманітні рефлекси та мають сильний вплив один на одного. Таке співвідношення та взаємодія кольорів на картині має назву колорит.
До теплих кольорів відносять червоний, помаранчевий, пурпурний, жовтий, зелено-жовтий. До холодних кольорів традиційно зараховують синій, фіолетовий, синьо-зелений. Теплі кольори зазвичай викликають позитивні емоції, створюють теплу атмосферу, холодні відтінки навпаки – заспокоюють, налаштовують на меланхолічний, вдумливий лад.
На картинах теплі кольори зазвичай розміщуються на передньому плані, а холодні на задньому. Це пов’язано з тим, що теплі кольори більш активні та в першу чергу сприймаються оком.
Протягом різноманітних періодів розвитку живопису змінювались і колористичні системи. Однією з найперших колористичних систем була система локальних кольорів. Її суть полягає в тому, що грубо кажучи, малюнок виглядає як розмальовка. Є чіткий малюнок та заливка кольором певних елементів малюнку. Однак, тут кольори майже не взаємодіють між собою. Вони наче живуть своїм незалежним життям. Локальні кольори до сьогодні популярні в декоративно-прикладному мистецтві, їх можна побачити на фресках включаючи фрески Сікстинської капели та в книжковій мініатюрі.
Караваджо та його світло-тіньове моделювання подружило кольори між собою, збільшило роль джерела світла та поглибило тіні. Це стало справжнім проривом в живопису та обумовило розвиток мистецтва 17 ст.
Імпресіоністи привнесли в колористичну систему цілу низку нових віянь. По-перше, вони намагались не змішувати фарби на палітрі, а клали на полотно мазки різного кольору один до одного, таким чином, щоб кольори змішувались в оці глядача. По друге, імпресіоністичний живопис, як ніколи раніше, сміливо працює з рефлексами.
Окремої уваги заслуговує живопис кольорового поля, яскравим представником якого виступав Марк Ротко. Це поєднання кольорів, їх внутрішній діалог та взаємодія, що безумовно впливає на сприйняття полотна глядачем. Термін «живопис кольорового поля» вигадав американський мистецтвознавець Клемент Грінберг на означення стилю абстрактного живопису, що виник у 1940-х―1950-х роках у Нью-Йорку. Для нього були характерні великі полотна з широкими ділянками суцільного кольору, покликані звільнити колір від об’єктивного контексту і зробити його суб’єктом картини.
Марк Ротко став одним із найвідоміших представників цього стилю. Він вивчав властивості кольорів, їх поєднання і вплив на людей. Його роботи переважно представляли собою 2-3 контрастні кольорові смуги, часом усього одну. Художник зумів створити власну техніку, секрет якої він не розкрив нікому. Навіть монохромні кольори на його картинах здавалися вібруючими. Вони ніби розпливалися, відриваючись від картини і розкриваючи нижні, приховані шари кольору. Ротко вимагав, щоб картини експонувалися групами у напівтемному приміщенні і не мали рам. Глядач мав дивитися на таку картину зблизька (не далі, ніж за 45 см від полотна). Саме в таких умовах кольори Ротко починали вібрувати і викликати у глядачів різноманітний спектр емоцій.
Загалом, не лише живопис кольорового поля, а й абстракціонізм в цілому досліджує саме колір, співвідношення, фізичні та психологічні властивості кольорів. Василь Кандинський, художник, з якого розпочинається історія абстракціонізму, вважав, що форма і колір можуть існувати самостійно, без прив’язування до предметів. У 1911 році він опублікував свій фундаментальний твір «Про духовне у мистецтві.» Кандинський досліджував взаємозв’язок «колір-глядач», а також цікавився поєднаннями кольорів і звуків, кольорів і форм. Сам він чув музику кольорами: труба для нього звучала лимонним звуком, флейта ― блакитним, віолончель ― синім, контрабас ― темно-синім, фагот ― фіолетовим, а скрипка ― зеленим.
Кандинський був переконаний, що кольори по-різному впливають на людей. Жовтий тривожить, захоплює увагу, рухається до глядача, “коле” його і збуджує. Синій викликає сум, який поглиблюється із затемненням кольору. Червоний кипить, дає відчуття могутності, сили, енергії. Зелений заспокоює, але має приховану пасивну силу. Білий і чорний ― німі кольори. Але з білого може народитися будь-який колір, тоді як чорний ― смерть кольору. Сірий і коричневий Кандинський вважав порожніми кольорами і уникав їх. Крім того, кольори можуть бути гладенькими, як ультрамарин, або жорсткими, як кобальт.
Також Кандинський визначав колір формою, вважаючи, що колір і форма мають однаковий вплив на глядача. Квадрат, на його думку, найкраще підходить для червоного через свою стійкість структури, а колючому жовтому пасує гострокутний трикутник. Для спокою і гармонії синього кольору ідеально обирати коло. Кандинський шукав ідеальні поєднання кольорів і форм, намагався досягти найкращого «звучання» картин, щоб глядач міг відчути і почути все, що було закладено в картину майстром.
Займаючись живописом важливо розуміти, що використовуючи лише теплі або лише холодні кольори дуже важко створити предметні композиції. Тут прекрасно працюють поєднання, контрасти і ритми. Працюючи з монохромними композиціями слід звертати увагу на фактури.
Поекспериментувати з кольором запрошуємо Вас на майстер-класи яскравого олійного, акварельного живопису, fluid art або ж монохромного кавового живопису в арт-студії «Ліхтарик».
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
