Ян ван Ейк – геній Північного Відродження

Подзвоніть зараз і замовте

В різні часи ми маємо різні асоціації з одними і тими самими речами. Так, один з найвидатніших художників в європейській історії останні років двадцять асоціюється з портретом флорентійського купця Арнольфіні, який дуже схожий на одного сучасного президента велетенської країни. Однак, Ян ван Ейк – це не лише автор «Портрету подружжя Арнольфіні».

Ян та його брат Хуберт прославились ще за життя. І якщо про Яна є певні історичні відомості, то Хуберт наче той привид. Він наче був, а наче й ні. Однак, як зазначає Кеннет Кларк в своєму дослідженні пейзажу, саме стилістика Хуберта в пейзажах Гентського вівтаря вплинула на подальший живопис найкращого пейзажиста Нідерландів – Пітера Брейгеля. В пізніших роботах Яна ван Ейка трактування пейзажу геть інше.

Перші пейзажі Нового часу були дуже маленькими – приблизно 7х5 см. Вони з’являються в «Туринському часослові», який був зроблений для графа Голландського. За твердженням Кеннета Кларка автором цих пейзажів був Хуберт ван Ейк. Особливістю пейзажів цього часослова є те, що жоден дослідник до цього часу не знайшов витоків ідеї такого трактування пейзажу. На жаль, в пожежі 1904 року сторінки рукопису згоріли. У науковців було всього кілька років на дослідження після того, як часослов знайшли і до його трагічної загибелі. Збереглася всього одна сторінка з бібліотеки Тривульціо. Саме на основі її дослідження можна розглядати техніку передачі Хубертом ван Ейком інтенсивності світла через колір. Загальний тон пейзажу створює враження, що він був написаний не у XV, а в XIX столітті.

Але давайте повернемось до Яна. Батько історії мистецтва, художник та біограф доби Відродження – Джорджо Вазарі приписує Яну ван Ейку винайдення олійного живопису. А фламандський художник та письменник Карел ван Мандер називає Яна та Хуберта ван Ейків основоположниками нідерландського мистецтва. Загалом, ім’я Яна ван Ейка оповите таємницями, міфами та легендами. Навіть точна дата його народження не відома. Родом він з герцогства Лімбург, скоріш за все з міста Маасейк (звідси і прізвище). Навчався Ян теж буцімто у свого старшого брата Хуберта. Тут лишається відкритим питання про існування Хуберта як такого.

Самостійно працювати Ян почав в Гаазі при дворі графа Яна Баварського. Згодом переїхав до міста Лілль і був придворним живописцем герцога Бургундського Філіппа ІІІ Доброго. При бургундському дворі Ян виконував не лише обов’язки живописця, але й посла. З місіями відвідував Іспанію та Португалію. Згодом працював в Генті, де створив (разом з братом) найвеличнішу свою роботу – Гентський вівтар. З 1431 року Ян ван Ейк переїздить до Брюгге де проживе решту свого життя до липня 1441 року.

В 1437 році Ян ван Ейк починає роботу, яку йому було не дано завершити – «Свята Варвара». Пейзаж цієї картини виглядає предтечою появи Пітера Брейгеля Старшого – найкращого пейзажиста Нідерландів.

Певно, найвідомішим учнем Яна ван Ейка був Петрус Крістус. Він перейняв у свого вчителя увагу до деталей, гладкого письма та витонченість живопису. Ще один талановитий учень – Антонелло да Мессіна (немає свідчень про спільну роботу в майстерні, але техніка олійного живопису та манера письма говорять самі за себе) буквально приніс техніку олійного живопису в Італію.

Найбільший мистецький твір Яна ван Ейка, написаний разом з братом Хубертом – Гентський вівтар створений на замовлення бездітної заможної гентської пари – Йоса Вейдта та Елізабет Борлют. Вівтар має напис, про те, що його розпочав «найбільший з усіх» живописців Хуберт ван Ейк і закінчив його брат Ян «другий у мистецтві». Вівтар створювався для собору святого Бавона і був освячений 6 травня 1432 року.

Задум вівтаря вражає: 24 дерев’яні панелі, висота 3,5 метри, ширина – 5 метрів, 258 зображень людей, неймовірно деталізований пейзаж сцени «Жертвоприношення агнця». І в закритому повсякденному положенні, і у відкритому – святковому, вівтар ділиться на два яруси. У відкритому вигляді зображення вівтаря присвячені всім святим. В нижньому ярусі відкритого вівтаря перед нами постає безкінечна процесія святих мучеників, пророків, патріархів, праведних суддів, пустельників, пілігримів та христове військо. В центрі відкритого вівтаря стоїть агнець, з серця якого в потир (жертовна чаша) ллється кров. Це символ жертви Христа. Символ спокутування людських гріхів.

Фланкують відкритий вівтар зображення оголених Адама і Єви. Традиційно вважається, що зображення Адама на Гентському вівтарі – це перше зображення оголеної натури на північ від Альп, що було написане з натури.

Деталізація зображення та наповнення змістом кожного фрагменту вражає. Зверніть увагу на майолікову плитку під ногами янголів, що співають Ave Maria. Там присутня монограма Христа «IHS» та написи грецькою альфа і омега, які також вказують на Ісуса.

В закритому вигляді вівтар демонструє нам сімейство донаторів, які моляться навколішки. Саме так традиційно зображають донаторів, але повернемось до цього трохи згодом, коли будемо розглядати «Мадонну канцлера Ролена» з колекції Лувру.

Поруч з донаторами зображені скульптури Іоанна Хрестителя та Іоанна Євангеліста. Вони написані в техніці грізайлі тому виглядають як скульптури, що стоять в нішах. У верхньому ярусі перед нами постає сцена «Благовіщення». Архангел Гавриїл приносить Діві Марії благу звістку. Цікаво розглядати написи «Ave Maria» (радуйся, Маріє) та відповідь Богородиці «Ecce ancilla domini» (дивлюся, наречена Господня), які перевернуті до гори дригом. Вони так написані, бо звернення іде безпосередньо до Бога, а ще для того, щоб пророки та сивілли наверху ярусу змогли побачити як збувається їх пророцтво.

Через відкриті арочні вікна можна побачити середньовічне місто з неймовірно деталізованою архітектурою. Таку тонку роботу в роботі з заднім планом ми ще неодноразово зустрінемо у Яна ван Ейка.

Після Гентського вівтаря ван Ейк пише «Мадонну каноніка Йоріс ван дер Пале» (1434 – 1436). А в 1935 році отримує замовлення на «Мадонну канцлера Ролена». Техніка написання двох зображень Богородиці схожа з тією, яку ми зустрічаємо в Гентському вівтарі. Принаймі, в тих його панелях, які атрибуйовані саме пензлю Яна ван Ейка.

Давайте розберемось з картиною «Мадонна канцлера Ролена». Не зважаючи на те, що композиція розміщена майже симетрично, а канцлер повернутий до нас майже в профіль є один надзвичайний нюанс в цій композиції. Канцлер співрозмірний з Мадонною та наче веде з нею світську бесіду. Порівняйте цю композицію з «Мадонною каноніка Йоріса ван дер Пале». Відчуйте різницю між каноніком, який стоїть навколішки, якого Мадонні представляють двоє святих та канцлером, що сидить в присутності Богоматері. Згадайте як зображений Йодок Вейдт (донатор Гентського вівтаря) – він стоїть навколішки в ніші.

Ніколя Ролен (1376 – 1462) був адвокатом при дворі Іоанна Безстрашного. Після вбивства герцога став радником його сина Філіппа Доброго. В 1422 році Філіпп в знак вдячності за добру службу призначає Ролена канцлером Бургундії та жалує йому знатне звання. Таким чином, Ролен став одним з найбагатших людей при бургундському дворі та відомим покровителем мистецтв.

Мадонна канцлера Ролена може трактуватися як живописна молитва чи зображення молитви канцлера. Такі трактування були необхідні ще під час роботи над картиною, бо допустити, що смертна людина (нехай і дуже могутня) може зображуватися на рівних зі святими – це вже богохульство з точки зору Церкви. Скоріш за все на рамі, в яку була вдягнена картина одразу після написання був текст з поясненням іконографії картини. Та, нажаль, рама не зберіглася. Першочерговим місцем для «Мадонни канцлера Ролена» була сімейна капела Ролена в Нотр-Дам дю Шатель в Отені (звідки родом канцлер). Першу пожертву для цієї капели канцлер зробив в 1429 – 1430 роках. А згодом домігся папської булли про отримання індульгенції (прощення гріхів) для всіх, хто робить пожертви цій капелі. Друга пожертва в капелу надійшла в 1432 році, імовірно одночасно з встановленням картини Яна ван Ейка.

«Мадонна канцлера Ролена» – це дуже камерна робота, всього 65х62,3 см. Але увагу на картині привертають не лише фігури на першому плані: канцлер, Богородиця з немовлям та янгол, який тримає ошатну корону над її головою. Інтер’єр лоджії, в якій розгортаються події пропрацьований до найменших деталей. Майолікова плитка на підлозі, капітелі колон із різними фігурами старозавітних подій зроблені надзвичайно тонко. А якщо заглибитися далі в картину, то можна розгледіти середньовічне місто за аркою з боку канцлера та безліч готичних церков з боку Марії. Міст через річку наповнений крихітними людьми. Сучасні технології оцифровування дозволяють детально розгледіти збільшене зображення всіх цих персонажів.

В саду ростуть троянди та лілеї – квіти, які символізують непорочність Марії. По подвір’ю гуляє павич, який традиційно виступає символом Папи Римського. Можливо тут його зображення пов’язане з виданням булли про відпускання гріхів.

Два світи: світський та релігійний розділяє річка. На містку стоять двоє чоловіків. У одного з них на голові тюрбан дуже схожий на той, в який вдягнений чоловік на автопортреті Яна ван Ейка. Ця пара зустрінеться у Яна Ван Ейка ще принаймні раз на картині «Портрет подружжя Арнольфіні». Складна композиція цього портрету лишалася недосяжною для художників аж до появи картини «Фрейліни» Дієго Веласкеса у XVII ст.

Для початку зверніть увагу на випукле дзеркало на стіні. В ньому відображуються не лише фігури чоловіка і дружини Арнольфіні, а й двох свідків цієї сцени. Це двоє чоловіків точнісінько як на фоні «Мадонни канцлера Ролена» – один із них Ян ван Ейк, а другий можливо Хуберт. В обрамленні дзеркала зображені сцени Страстей Христових.

На першому плані чоловік тримає в лівій руці руку дружини. Детально прописаний інтер’єр кімнати. Дивовижна люстра на стелі заворожує не менше, ніж корона над головою Богородиці в алтарній композиції на замовлення канцлера Ролена. З боку чоловіка горить свічка, а з боку дружини – ні. Це дає підстави для припущення, що портрет був написаний посмертно, як знак відданості своїй дружині. На вірність натякає і песик, який також знаходиться в кімнаті.

Денне світло проникає в кімнату через відкрите зліва вікно. Цей прийом згодом активно використовуватимуть Петрус Крістус та Ян Вермеєр.

Наявність дзеркала на стіні та розширення простору за рахунок відображення в ньому всієї кімнати, навіть за межами того, на що спрямований погляд художника – це неймовірне відкриття та новація Яна ван Ейка. Певно саме це дзеркало зробило «Портрет подружжя Арнольфіні» одним з найвідоміших портретів в історії мистецтв.

Зверніть увагу на витончений напис на стіні над дзеркалом: «Ян ван Ейк був тут». Пригадуєте напис на Гентському вівтарі? Про високу освіту Яна можна судити з написів, які він залишав на своїх роботах. Це були написи різними мовами: фламандською, французькою, грецькою, латинською, івриті. Можливо саме гарна освіта дала йому можливість приймати участь і в дипломатичних місіях.

Отже, ми достеменно знаємо, що Ян ван Ейк – це один з найкращих та найвидатніших художників в європейській історії. Ян та його брат Хуберт зробили багато для розвитку вівтарного живопису, портрету і пейзажу. Ян удосконалив техніку олійного живопису на стільки, що вона стала загальновживаною, а разом з нею відкрились і нові горизонти для живописців. Однак, життя художника сповнене білих плям і таємниць.

Більше про Яна ван Ейка та художників Північного Відродження можна дізнатися на курсі лекцій з історії європейського мистецтва. А детально роздивитися картини Яна ван Ейка можна на сайті, присвяченому його картинам Closer to Van Eyck. Також запрошуємо Вас на наші регулярні творчі майстер-класи в арт-студії «Ліхтарик».

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам