Вільям Тернер – романтик та живописець світла

Подзвоніть зараз і замовте

Джозеф Меллорд Вільям Тернер – це художник, який перевернув уяву про живопис, став предтечою імпресіоністів та зламав існуючі канони. Символ епохи романтизму в Англії поєднав в своєму житті карколомну кар’єру художника, фінансову обізнаність та колосальне багатство, яке дозволило йому ігнорувати громадську думку та писати картини так, як хотів саме він. Легендарна особистість Тернера заслуговує уваги та глибокого вивчення його творчості.

Вільям Тернер народився в родині перукаря (його батько робив перуки, які були вкрай популярні наприкінці 18 століття). Відносини з батьком у художника завжди будуть близькими. Чого не можна сказати про йог маму, яка рано захворіла на психічний розлад та закінчила своє життя в страшній психіатричній клініці Лондона. Батько ж завжди підтримував свого сина. Він ґрунтував йому полотна, купував пігменти та всіляко допомагав в роботі.

Перші акварельні роботи ще маленького Вільяма продавались в майстерні батька. Їх виставляли на продаж у вітрині. Талант хлопчика був очевидним, тому він одразу після школи вступив в Королівську академію мистецтв. Вже через рік його акварелі були експоновані на щорічній виставці академії. А вже в 1802 році (у віці 27 років) Тернер став академіком і все життя тісно співпрацював зі своєю alma mater.

Тернер багато подорожував в Італії, Франції, Швейцарії. Тут він вивчав живопис старих майстрів, безліч разів копіював картини в Луврі. Особливо припала до душі Тернеру Венеція. Її світлові ефекти, що утворюються завдяки унікальному положенню міста на воді надихали Тернера.

Слід відзначити, що тривалий час основною технікою Тернера була акварель. Саме акварельні ефекти, які Тернер переніс на свої олійні полотна створили унікальний почерк художника.

Та, Тернер, яким зараз пишається Велика Британія та ім’я якого стає все більш популярним за межами туманного Альбіону, за життя та після смерті мав дуже неоднозначну репутацію.

«Тернер був ненормальним. Моя бабуся завжди так говорила», казав король Георг V (прадід Єлизавети ІІ). Його бабцею була сама королева Вікторія, в епоху її правління і працював ексцентричний та геніальний Тернер. На 72-й виставці Королівської академії живопису королева Вікторія не шукала картин Тернера, та його політичний маніфест у вигляді картини не міг стати для неї непомітним.

Картина «Корабель невільників. Работоргівці кидають за борт мертвих та помираючих, насувається тайфун» однією своєю назвою привертала увагу. Та картина була жорстоко розкритикована за свою техніку. Критики писали, що їм боляче дивитись як такий талант розтрачується на знущання над природою. Та річ в тому, що Тернер вже тоді випередив свій час. Його багряні відтінки, ілюзорність зображення та акцент на світлі ще не стали мейнстрімом. Ба більше, такий підхід вважали наругою над живописом в 1840 році. До імпресіоністів в Парижі ще довгих тридцять років. Тож таке нерозуміння не виглядає дивним. Тернера називали божевільним та він прекрасно розумів, що робить. Акцент на темі рабства через кілька років після його відміни у Великій Британії, та ще й в такому екстравагантному стилі. Складно уявити, щоб людина рівня Тернера робила такі жести спонтанно. Хоча, вказівка на його божевільність певно була дуже болючою, зважаючи на історію хвороби його мами.

Та далеко не всі картини художника зустрічали так вороже. В 1839 році він експонує картину «Останній рейс корабля «Сміливий»» (також відома як «Останній рейс «Тімірера»»), яка одразу стає улюбленою картиною британської публіки. Корабель «Сміливий» – це гордість британського флоту. 98 гармат цього корабля відіграли важливу роль під час Трафальгарської битви у війні з французами часів Наполеона. Ця перемога британського флоту зруйнувала плани Наполеона на завоювання півдня Великої Британії. Не дивно, що ця картина викликала у британців позитивні емоції.

Досить імовірно, що Тернер брав натхнення у Рембрандта для свого «Корабля невільників». Він прагнув створити картину, яка не просто констатуватиме історичний факт, а поетично і творчо його переосмислить. Як свого часу зробив Рембрандт в картині «Змова Клавдія Цивіліса» та Давід в роботі «Смерть Марата». Та, його спіткала та сама доля, що й попередників. Картина не отримала гідного визнання, а замість нього викликала гнів та нищівну критику.

Спроба Тернера писати історичні полотна не мала успіху. Всі картини на тему історії Британії продані в різні країни. Тільки «Поле Ватерлоо» можна побачити в Тейт Модерн. Хоча і висить воно окремо від інших полотен Вільяма Тернера. Чи зможуть британці врешті оцінити історичні полотна одного зі своїх найкращих художників покаже час.

Що ж штовхало Тернера до такого драматизму в пейзажі та історичному живописі? Можливо його кар’єрний старт в якості театрального декоратора. А може перші уроки живопису Томаса Малтона, який створював декорації для оперного театру. А можливо, Філіп де Лутербург з Ельзаса, який використовував інженерні хитрощі при побудові декорацій та буквально переносив глядачів в інший світ.

А можливо Тернер намагався втекти в інший світ, театральний, поетичний…від думок про свою маму? Цього ми вже ніколи не дізнаємось. Але саме такий театральний, поетичний живопис зробив Тернера неймовірно популярним в Лондоні. Художник же зумів примножити свої статки. Він вдало інвестував гроші, отримані за свої картини в цінні папери. Таким чином, Тернер став на стільки фінансово незалежним, що міг собі дозволити робити будь-які експерименти. Ще б зуміти абстрагуватися від болючих критичних зауважень. Та життя не ідеальне і відгородити себе від всіх негараздів неможливо.

Тернер як ніхто інший вмів драматизувати сюжет за допомогою освітлення. Але, передача світлових ефектів не була для нього остаточною метою. Головною метою така передача світла на полотні стане згодом для імпресіоністів. Тернер же прагнув за допомогою таких драматичних ефектів передати історичні події, які були архіважливими для Британської імперії. Він намагався створити сучасні аналоги полотен Пуссена, які він бачив в Луврі. Нікола Пуссен – майстер історичних картин, сповнених трагізму та величі. Саме такої величі і драматизму прагнув досягти Тернер. Щоправда його виразні засоби суттєво відрізнялись від тих, що використовував великий француз.

Тернер був в першу чергу мариністом. Певно не було іншого художника в історії, хто міг би з такою силою виразності писати морську стихію та інженерною точністю зображувати кораблі. «Трафальгарська битва, вигляд з вантів бізань-щогли по правому борту корабля «Вікторії»» (1806 – 1808) – ще одне історичне полотно, яке прославляє британський флот.

Вільям Тернер – романтик та живописець світла

Та за який би сюжет не брався Тернер – його експерименти зі світлом вражали сучасників. Інколи позитивно, інколи негативно. Цікаво, що саме ті картини, які не сприйняли сучасники стали знаковими для майбутніх імпресіоністів та модерністів.

Особливу цікавість Тернера викликала веселка. «Пейзаж з річкою та веселкою в околицях Айлворта» (1805) – одна з багатьох картин, де художник звертається до вивчення веселки. З веселки почалися всі його експерименти з кольором, які зроблять його предтечою модерністів.

Безумовно, на творчий шлях Тернера вплинув і технічний прогрес. Поява парового двигуна та залізної дороги змусила людей по іншому відчути світ, змінити швидкість пересування та темп життя. Тернер цікавився науково-технічним прогресом. Він любив подорожувати потягом. Одного разу, під час такої подорожі він потрапив під зливу. Щоб побачити природу і погоду на швидкості, художник визирнув з вікна і довго вдивлявся в оточуючий його пейзаж. Так народилась картина «Дощ, пара і швидкість».

В Королівській академії Тернер був поважним художником. Та його експерименти часто не подобались не лише критикам, але й колегам.

В Академії мистецтв у Тернера був непримиримий конкурент – Джон Констебл. Їх конфлікт досяг апогею в 1831 році коли Констебл був членом комісії Королівської академії по розвішуванню картин на виставці. Спочатку він дав для картини Тернера одне з найкращих місць, але незадовго до відкриття виставки,  він замінив полотно конкурента на свої. Тернер до кінця життя не пробачив йому такого кроку. Так картина Констебла «Вигляд на собор Солсбері з долини» та «Палац Калігули та міст» Тернера стали назавжди поєднані між собою суворою історією двох конкурентів, двох найкращих пейзажистів Британії.

Королівська родина з обережністю ставилась до Тернера. Його політичні погляди схилялись в бік республіки, що не могло сприяти гарним відносинам його з монархами імперії. Коли ж королівська родина відмовилась від послуг художника, його руки стали розв’язаними для найсміливіших експериментів.

Свідки творчості Тернера були шоковані його методами роботи. Він дряпав полотно, розтирав фарбу пальцями та навіть плював на фарбу, щоб досягти в олії акварельних ефектів. Акварель до останнього дня вважалась його найкращим засобом вираження. На відміну від картин олією, на які була шквальна критика.

Та у Тернера завжди вистачало сили духу та фінансової незалежності, щоб рухатись своїм шляхом. Успіх Тернера схожий на американські гірки. Його можна було б порівняти з Рембрандтом, якби не кардинально різна фінансова ситуація. В той час, як Рембрандт не зумів зберегти гроші, зароблені на піку своєї кар’єри та потрапив в боргову яму, Тернер примножував свої статки завдяки вдалим інвестиціям. Певно, якби Тернер не став художником, він став би успішним фінансистом. Та на щастя, талант юного Вільяма Тернера вчасно помітив та підтримав його батько. Завдяки цьому ми маємо можливість насолоджуватися неймовірними романтичними пейзажами та унікальними історичними полотнами.

Тернер зумів поєднати в собі класичний акварельний живопис, унікальну точність в пейзажах та радикальний і неприборканий стиль. Вільям Тернер вперше серед художників так глибоко занурився в аналіз світлових ефектів та передав в своїх пейзажах мить. Саме тому, він так сильно вразив Едуарда Мане, Клода Моне та Едгара Дега під час їх візитів до Лондона з метою організувати виставки. І можливо саме завдяки Тернеру, експерименти якого британська публіка ще не була готова прийняти, імпресіоністи через десятиліття були більш успішніші в Лондоні, ніж в Парижі.

Якщо Вам цікавий Тернер, радимо подивитися фільм «Містер Тернер» з неперевершеним Тімоті Споллом, який прекрасно втілив образ ексцентричного, геніального, але до певної міри безумного художника.

Більше про художників епохи романтизму в Англії і не тільки дізнавайтесь на онлайн лекціях з історії європейського мистецтва від арт-студії «Ліхтарик». Більше почитати про найкращих художників різних епох можна на сайті арт-студії «Ліхтарик» в розділі Блог.

Кожен майстер-клас або лекції арт-студії «Ліхтарик» можна подарувати у вигляді подарункового сертифіката. Знайомтесь з мистецтвом, займайтесь творчістю та насолоджуйтесь життям разом з улюбленими майстер-класами та лекціями.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам