Величні пам’ятки архітектури

Подзвоніть зараз і замовте

З усіх видів мистецтва саме архітектура супроводжує нас щодня. Ми не лише оточені архітектурними рішеннями, а й живемо безпосередньо в архітектурних спорудах. Можливо це надто сміливе твердження, але саме з появою архітектури людина відокремилась від всіх інших живих істот.

Одні з найдревніших архітектурних пам’яток бронзового віку  (3300 років до н.е.) не дуже схожі на архітектуру – це менгіри. Менгір – це кам’яний стовп висотою до 20 метрів. Менгір – це щось проміжне між скульптурою, яка виникла ще в палеоліті та архітектурою, яка починає свій шлях розвитку. З часом менгіри трансформуються в дольмени.

Дольмен – це, по суті, два менгіри, які тримають на собі горизонтальну брилу каменю. З першого погляду нічого складного. Але, якщо проаналізувати, то стає зрозумілим, що це крок до стоїчно-балочної системи, яка стала основою архітектурних рішень на тисячоліття. Але до цього ми ще повернемось.

Поєднання дольменів утворює кромлех. Щоб зрозуміти, що таке кромлех треба уявити Стоунхендж. Дослідники не мають єдиної думки стосовно мети спорудження кромлехів. Вірогідніше за все – це були культові споруди, присвячені поклонінню сонцю. Як це не дивно, але саме культові споруди, а не житло доходить до нас з давніх часів. Адже, на відміну від житла, культові споруди будувалися міцнішими. Вони мали вражати тогочасних вірян та підтримувати владу служителів культу та перших правителів.

Продовження теми будівництва колосальних культових споруд можна побачити в Давньому Єгипті та на Близькому Сході. В той час, як житло людей будувалося з не випаленої глини, бруду та очерету, піраміди та храми будувалися з каменю. Піраміди Гізи досі вражають нас своєю величчю і не розумінням, як можна було побудувати ці геометрично ідеальні споруди без сучасних інструментів. На прикладі пірамід ми розуміємо, що єгиптяни прекрасно володіли алгеброю та геометрією, орієнтувалися в астрономії та мали значні наукові здобутки в інших галузях.

Пирамиды

Завдяки єгипетській писемності ми знаємо навіть імена давніх архітекторів. Так, піраміду Джосера будував архітектор Імхотеп. До слова, піраміда Джосера має 6 велетенських сходинок та є першою великою кам’яною спорудою в історії. Принаймні з тих, що дійшли до нашого часу. Його вважають винахідником пірамідальної архітектурної форми. Загалом, Імхотепу приписують й інші, не пов’язані з архітектурою винаходи. Так, його шанують в якості автора єгипетської медицини. Та якщо про архітектуру Єгипту і піраміди знає бодай щось кожна дитина, то з архітектурою Месопотамії все не так просто.

Месопотамія або Межиріччя – це територія в долинах річок Тигра і Євфрата, яка стала колискою європейської цивілізації та місцем тисячолітніх релігійних воєн. Іран, Ірак и Сирія продовжують страждати від руйнувань та досі втрачають безцінні архітектурні та скульптурні скарби.

Вавилон та легендарна Вавилонська вежа – це певно найвідоміший архітектурний об’єкт цієї місцини. Хоча Вавилонська вежа завдяки біблійній легенді сприймається як щось легендарне та не справжнє, вона існувала на справді. Так званий зіккурат Етеменанкі (Дім заснування землі та неба) – це прототип біблійної вежі. Достеменно не відомо коли вежу побудували, але за часів правління найвидатнішого вавилонського царя Хаммурапі (1792 – 1750 роки до н.е.) вона вже існувала. Александр Македонський в 331 році до н.е. віддав наказ її розібрати. Вважається, що з каміння башти побудували храм. Зіккурати були розповсюджені на всій території Месопотамії. Тож Вавилонська вежа не була вже такою унікальною для свого часу.

Рухаємось далі. Найстаріша культура на території сучасної Греції – Крито-Мікенська, яка досі притягує безліч туристів на острів Крит. А все завдяки неймовірному відкриттю на початку ХХ ст., яке зробив англійський археолог Артур Еванс – Кносський палац. Наразі, від Кносського палацу лишилися численні фундаменти по яких можна робити реконструкції. Це дійсно величний комплекс, який став загальновідомим завдяки міфу про лабіринт Мінотавра, який начебто побудували за часів царя Міноса. Ну і звісно ж легендарній «нитці Аріадни», яка допомогла герою Тесею вибратись з лабіринту після перемоги над Мінотавром. Ще одна легенда пов’язана з лабіринтом – це міф про Дедала та Ікара. Батько-архітектор Дедал побудував палац і лабіринт і споруди настільки вразили царя Міноса, що він не захотів відпускати Дедала з острова, щоб той не міг створити кращої архітектури деінде. Та Дедал змайстрував крила для себе та свого сина Ікара і вони втекли з острова. Щоправда, Ікар не послухав настанов батька і розбився, впавши з висоти під час польоту.

Архітектура ж материкової Греції не лише зберіглася краще за критську, а й до 19 століття мала значний вплив на архітектуру всієї Європи. Греки винайшли ордерну систему, яка базується на тій самій стоїчно-балочній системі. Колони в грецькій архітектурі були не лише елементом декору (хоча декор капітелей колон був неймовірним), а й виконували утилітарну функцію утримання перекриття та створення своєрідних галерей, де можна було сховатися від пекучого сонця. Найвідомішим взірцем грецької архітектури є комплекс Афінського акрополя, побудований архітекторами Іктіном та Каллікратом на замовлення Перікла.

Якщо греки пишаються своїми колонами, то Стародавній Рим славний арками. Легендарні римські арки дозволили побудувати акведуки та поставляти воду в міста. Арки – головні архітектурні форми Колізею. Ну і звісно ж тріумфальні арки, що зводились в Римі для увіковічнення військових перемог.

Колізей – це одна з найвеличніших споруд античності яка була закладена в 72 році н.е. імператором Веспасіаном. Це була геніальна задумка не лише з точки зору будівництва, але й з точки зору політики. Веспасіан віддав розпорядження побудувати найбільший амфітеатр для людей на місці Золотого палацу Нерона. Таким чином, імператор завойовував популярність серед римлян.

Трохи цифр, щоб зрозуміти всю велич Колізею. Довжина зовнішнього еліпса амфітеатру складає 524 м, довжина арени – 85,75 м, ширина арени – 53,62 м, висота стін – 50 м. Колізей мав 80 виходів, що допомагало зайти та вийти з амфітеатру без тисняви. Спочатку Колізей був декорований мармуром, який зняли в Середні віки для будівництва інших споруд в Римі.

Ще одна фантастична споруда Риму – Пантеон. Храм всіх богів – це найбільша купольна споруда античності, яка не давала спокою цілим поколінням архітекторів доби християнства. Діаметр купола Пантеону складає вражаючі 43,2 м.

З приходом християнства європейці втратили багато архітектурних знань, включаючи ті, що допомагали споруджувати куполи. І лише в 15 ст., Філіппо Брунеллескі проектує купол, висотою в 42 м., для собору Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції. І досі купол собору є незмінною домінантою та символом міста.

Та перед цим, в Константинополі, був побудований інший величний купольний храм – Айя-Софія, збудований у 537 році. Більше тисячі років Софія лишалась найбільшим християнським храмом у світі. Аж доки папа Юлій ІІ не вирішив розпочати грандіозну реконструкцію Собору Святого Петра.

Храм Святої Софії має вражаючі розміри: 81 метр довжини, 72 метри ширини і 55 метри висоти. Діаметр куполу становить 32 метри і він тримається на бані (конструктивна форма з колон та 40 вікон під куполом). Така конструктивна особливість та яскраве сонце створюють ілюзію, що купол висить в повітрі.

Після повної перебудови Базиліки Святого Петра з 1506 до 1626 року, пальма першості найбільшої християнської церкви перейшла з Константинополя до Риму. Першим архітектором оновленого собору був Донато Браманте, після нього над проектом працювали такі генії як Рафаель Санті,  Мікеланджело Буонарроті та Лоренцо Берніні.

Перша церква на місці сучасного Собору Святого Петра з’явилась в 329 році. Протягом одинадцяти століть, з періодичними реставраціями, базиліка простояла на місці захоронення Апостола Петра. Однак, стан споруди був настільки поганим, що вона могла в будь-який момент зруйнуватися. Папа Юлій ІІ був амбіційним та войовничим володарем Риму, він прагнув повернути вічному місту колишню велич. Саме з такими думками, він найняв архітектора Донато Браманте для розробки проекту нового собору. Одночасно з цим в Римі відбувались і інші грандіозні мистецькі речі на замовлення Юлія ІІ. Плафон Сікстинської капели розписував Мікеланджело, а апартаменти Папи прикрашав фресками Рафаель (зараз ці кімнати відомі як Станці Рафаеля).

В основу проекту Браманте поклав форму грецького (рівностороннього) хреста. Після смерті Браманте, архітектором став Рафаель, який змінив форму хреста на латинську. Тобто, він збільшив одну сторону хреста. Після Рафаеля до роботи над будівництвом собору приєднався Мікеланджело, який зміцнив усі конструкції, додав портик до проекту та розрахував будівництво велетенського купола 41,47 м в діаметрі. На будівництво куполу його надихнули дві найбільші купольні споруди, які були у Мікеланджело перед очима: Пантеон в Римі та Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції. Довершити архітектурний ансамбль зумів Лоренцо Берніні, спроектувавши гігантську площу Святого Петра, яка зараз збирає тисячі паломників з усього світу. Сам же Собор Святого Петра здатен вмістити 15 тисяч людей одночасно.

Відволічемось трохи від куполів та звернемось до готичної архітектури. Один з найвеличніших пам’ятників готичної архітектури – Кельнський собор. Не секрет, що середньовічні собори будувалися довго, але цей можна вважати рекордсменом. Початок будівництва почався о 1248 році, роботи з перервами тривали до 1520 року, але завершилось будівництво найвищої будівлі світу свого часу лише в 1880 році.

Такий величний задум побудови найбільшої культової споруди світу пов’язаний з тим, що в Кельні зберігалися мощі трьох волхвів, які принесли дари новонародженому Ісусу Христу. Цей храм мав стати символом «Царства світла на Землі» і для візуалізації задуму архітектор Герхард фон Ріле спроектував 10 тисяч квадратних метрів вікон, які мали бути прикрашені вітражами. Також він продумав велику кількість контрфорсів – своєрідних колон, які допомагають стінам витримати вагу перекриття. До слова, контрфорси – це геніальний винахід середньовічних архітекторів, який дав можливість будувати велетенські споруди без куполів. Таким чином, втративши одні знання, людство знайшло інший шлях.

Готична архітектура наприкінці ХІХ ст. надихнула геніального каталонського архітектора Антоніо Гауді на будівництво величного собору Саграда Фамілія (Храм Святого Сімейства), будівництво якого триває донині (в кращих традиціях середньовічної архітектури). Неоготична споруда є безперечною домінантою Барселони. Після завершення будівництва собор має вінчатися 13 вежами, 12 з яких матимуть висоту 115 м, а одна – 170м. Вже зараз можна насолодитися неймовірним простором всередині собору, який грає всіма кольорами веселки завдяки прекрасним вітражам.

Безумовно в світі є ще безліч унікальних пам’яток архітектури, які неодмінно треба побачити на власні очі. Особливість архітектури полягає в тому, що вона створює синтез мистецтв. Тут поєднується архітектура, скульптура і живопис. Тут з’являється декоративно-ужиткове мистецтво, а згодом і дизайн. Без архітектури ми не можемо уявити свого існування. І саме архітектура створює унікальний ландшафт наших міст. Тож давайте берегти свою архітектурну і мистецьку спадщину, дізнаватися більше про історію величних споруд та намагатися зрозуміти велич того, що нас оточує.

Більше про стилі в архітектурі та найвеличніші споруди можна дізнатися на онлайн-лекціях з історії мистецтв або ж на курсі історії європейського мистецтва. Також запрошуємо Вас на наші творчі майстер-класи в арт-студію «Ліхтарик».

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам