Світ форм, кольорів і звуків Василя Кандинського

Подзвоніть зараз і замовте

Василь Кандинський, основоположник абстракціонізму, приділяв особливу увагу поєднанню форм і кольорів, а  також звучанню фарб. Він вважав, що, коли людина дивиться на картину, спочатку відбувається фізичний вплив кольору: глядач отримує задоволення або роздратування. Це поверхневі переживання, які не затримуються надовго, якщо душа закрита. Однак у протилежному випадку вони можуть вирости у переживання глибокі. Для більш високорозвиненої особистості речі, колір отримують внутрішнє звучання. Найбільше людей приваблюють світлі і теплі тони: на кіновар можна дивитися нескінченно, як на вогонь. Від яскраво-жовтого оку стає боляче, наче вуху від високого звуку. У синьому і зеленому очі знаходять спокій. 

Психічний вплив фарби викликає душевні вібрації. Чутливі люди схожі на хорошу скрипку, яка вібрує усіма частинами при дотику смичка. Зір у них пов’язаний з усіма органами чуттів. Тому деякі кольори можуть справляти враження чогось колючого чи, навпаки,  оксамитового.

Кольори здатні безпосередньо впливати на душу. Колір ― це клавіша, око ― молоточок, душа ― багатострунний рояль. А художник за допомогою різних клавіш примушує вібрувати людську душу.

Форма може існувати самостійно, а колір ні, він не допускає безкінечного поширення. Коли ми хочемо передати кольоровий звук у живописі, наприклад, червоний звук, нам потрібно вибрати певний тон серед відтінків червоного і відмежувати його від інших кольорів. Це невідворотне співвідношення форми і фарби дозволяє нам спостерігати, як форма впливає на фарбу. Форма сама по собі вже має внутрішнє звучання. Поєднання різних форм і кольорів дає абсолютно різні сутності. Одні форми підкреслюють певні кольори, інші ж ― притупляють. Різкі кольори в гострокутних формах посилюються (наприклад, жовтий у трикутнику), глибокі кольори отримують таку властивість у круглих формах (наприклад, синій у колі). Однак невідповідність форми і кольору не є негармонійною, вона відкриває нові можливості.

Форма є вираженням внутрішнього змісту. 

«Композиція VIII», 1923

Є 4 основні звучання кожної фарби:

  1. Тепла світла
  2. Тепла темна
  3. Холодна світла
  4. Холодна темна

Тепло чи холод кожної фарби є її схильністю до жовтого або синього.  При цьому фарба зберігає своє основне звучання, але воно стає більш чи менш матеріальним. Це рух у горизонтальному напрямку, причому тепла фарба рухається до глядача, а холодна ― від нього. Це перший великий контраст.

Другий великий контраст пов’язаний з різницею між чорним і білим, які визначають схильність фарби до світлого чи темного. Вони теж рухаються до чи від глядача, але в статичній формі. 

Рух жовтого і синього ексцентричний або концентричний. Якщо намалювати два кола: жовте і синє, то в жовтому рух іде від центра до людини, а в синьому ― навпаки.  Перший ніби пронизує очі, а в другий вони самі занурюються. Ця дія жовтого збільшується при додаванні білої фарби, а дія синього ― чорної. 

З посиленням інтенсивності жовтий колір стає нав’язливим і турбує людину. Його звучання при цьому нагадує гучний звук високої труби або фанфари.  Жовтий ― типово земний колір.  При охолодженні його синім отримуємо хворобливий відтінок, колір безумства. 

Що стосується синього кольору, то його схильність до поглиблення  така велика, що чим темніший колір, тим більше він кличе людину у нескінченність, будить у ній тугу за надчутливим. Синій ― типово небесний колір.  При сильному поглибленні він має елемент спокою, а майже чорний синій отримує призвук людської печалі. Світлий синій більш байдужий і далекий. Чим він світліший, тим беззвучніший. Блакитний колір схожий на флейту, синій ― на віолончель, темно-синій ― контрабас, синьо-чорний ― орган.

«Кілька кіл», 1926 р.

Суміш жовтого і синього дає зелений, горизонтальні рухи взаємознищуються, настає стан спокою. Це найспокійніший колір, він нікуди не рухається, не кличе, не вимагає, не має призвуків суму чи печалі. Зелений гарно впливає на стомлені душі, але може швидко набриднути. Це пасивний і самовдоволений колір. Однак від домішку жовтого зелений стає живим, юно-радісним, отримує активну силу.  При додаванні синього ж він стає серйозним, задумливим. 

Білий часто вважають не-кольором, він впливає на нашу психіку, як велика абсолютна тиша. Це не-звучання, паузи в музиці, не мертві, а повні можливостей. Так, можливо, звучала земля у льодовиковий період. На фоні білого майже всі інші фарби втрачають чистоту звучання і розпливаються.

Чорний колір звучить, як Ніщо без можливостей, мертве Ніщо, вічна тиша без надії на майбутнє. У музиці це фінальна пауза, безгоміння після смерті. На його фоні будь-яка фарба звучить сильніше і точніше. 

Утворений чорним і білим сірий колір не може дати ані звуку, ані руху, але це не той самий спокій, що в зеленого. Це безнадійна нерухомість, і чим темніший сірий, тим глибша безнадія. 

Кандинський вважав, що говорити «по душах» ― головне завдання художника. Він створив жанр, у якому основне ― емоції і почуття. Новий світ абстракції, де фарби вібрують і звучать, ріжуть і приваблюють.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам