Що почитати про мистецтво?

Подзвоніть зараз і замовте

Одне з найпопулярніших питань у моїх слухачів на лекціях з історії європейського та українського мистецтва: «Що почитати?». Здавалося б на книжковому ринку є величезний вибір, але це і ускладнює завдання обрати саме ту книгу. Тому у мене виникла ідея книжкового клубу. Це свого роду безкоштовний додаток до лекцій з історії мистецтва та мотивація до читання.

Коли я вчилася в Академії мистецтва на заочному відділенні, то чекала кожну сесію. Бо це був ковток свіжого повітря. За три сесійні тижні у мене формувався список літератури на два роки наперед, список фільмів до перегляду на кілька місяців та список виставок до відвідування на сезон.

Атмосфера спілкування з творчими людьми сприяла постійному розвитку. Скажу чесно, що організувати такий самий темп читання самостійно вкрай складно. Тому, пропоную об’єднати зусилля.

Правила книжкового клубу вкрай прості:

1. Раз на місяць я буду пропонувати до читання книгу про мистецтво.

2. Всі бажаючі читають її разом зі мною протягом місяця.

3. Раз на місяць ми зустрічаємось онлайн або оффлайн для обговорення.

А поки що ділюся своїми улюбленими книжками, прочитаними за останній час.

«Неймовірні» Бріджит Квінн від видавництва Аrt.Huss – це достойна книга для подарунку собі. 15 імен талановитих художниць, які мали величезний вплив на історію мистецтва, але залишились в тіні через свою стать. Книга, що захоплює увагу з першої сторінки. Історії, які не лишають байдужими. Не можу не виокремити Артемізію Джентілескі (її полотно, було представлене в 2019 році у Відні на виставці «Караваджо та Берніні», вражає ледь не більше, ніж картини великого Караваджо). Видатна художниця 17 століття досконало вивчила уроки генія світлотіні.

Дівчинка з художньої родини, вирішила піти шляхом свого батька. Вона навчалась у друга сім’ї, який її зґвалтував. Артемізія була сміливою дівчиною та подала в суд на кривдника. В ті часи такі справи були вкрай рідкими через свою публічність, жінки не хотіли детального обговорення та прилюдного сорому, якому піддавалися під час таких судових розглядів. Артемізія пройшла цей шлях та виграла суд. Вона не відмовилась від своєї мети стати художницею і навчилася виливати на полотно всю експресію, злобу та несприйняття існуючої ситуації. Молода художниця оволоділа лінією, світлом та тінню, поставила їх на службу своїм художнім потребам та на завжди увійшла в історію світового живопису.

Артемізія втекла з Риму, де всі знали її історію, до тихої Флоренції, але там їй було тісно і вона поїхала працювати в Британію.

Ще одна неймовірна художниця 17 століття – Юдит Лейстер. Її картину Лувр, свого часу, прийняв за роботу Франса Галса (а це вже не жарти). Про неї відомо вкрай мало. Ми не знаємо, хто мав вплив на її творче становлення. Однак, дивлячись на її автопортрет у віці 25 років, ми точно розуміємо, що це видатна художниця.

І це лише два імені з п’ятнадцяти. Беріть книгу, відкривайте нові імена та поринайте в незвіданий світ живопису. «Неймовірні» – це не суто жіноча книга, як може здатися на перший погляд. Безумовно вона має феміністичний ухил, але ця книга буде цікавою кожному хто цікавиться живописом.

В продовження жіночої тематики в мистецтві не можна пройти повз Марину Абрамович та автобіографічну книгу «Пройти крізь стіни». Коли Марину Абрамович називають «бабусею перформансу» – це звучить дуже дивно, адже в свої 70+ вона точно не виглядає бабусею. Вона продовжує велику справу свого життя, розбудовує власний фонд та створює своєрідну бібліотеку перформансів 20 ст.

Автобіографічна книги Марини Абрамович читається як сповідь. Якщо Ви хочете зрозуміти чому перформанс – це мистецтво – ця книга для Вас.

Життя Марини Абрамович ніколи не було легким. Її з самого дитинства переслідував тоталітаризм: починаючи з державного рівня в тогочасній Сербії, і закінчуючи рівнем родини з неймовірно жорстким вихованням мами. Але дух свободи, що й досі живе в душі видатної мисткині завжди був проти будь-яких обмежень. Вони обрала, певно, найнеочевидніший шлях боротьби проти системи і виграла цю свою власну, особисту війну.

Наразі перформанси Марини Абрамович можна подивитися на відео та спробувати відчути всю відчайдушність її боротьби. Чого лише вартий її дозвіл робити з собою, що заманеться кожному відвідувачу перформансу, де її ледь не вбили. Або дійсно епічний похід з Улаєм (її коханим та творчим партнером протягом багатьох років) через Велику Китайську стіну. Та власне і ці особистісно складні та дуже творчо продуктивні стосунки з Улаєм описані в книзі від першої особи.

Книга ідеальна для всіх, хто скаржиться на своє життя та не має сил на боротьбу. Тут живе джерело натхнення.

В нашому оточенні багато книжок та різноманітної інформації про світове мистецтво (переважно європейське). Ми багато знаємо про Леонардо та Рафаеля і все ж, залюбки, вибираємо подивитися новий фільм про них або почитати нову книгу.

Я вважаю, що якби більше людей знали, яка дивовижна українська культура, то цікавості до неї не було б меж. Прекрасною книгою, яка може зацікавити, дати поштовх для того, щоб поринути в українське мистецтво з головою, є книжка прекрасної Діани Клочко «65 українських шедеврів». Є книжки, які треба довго та вдумливо читати, перш ніж закохатися в них, є книжки до яких слід повертатись знову і знову, щоб зрозуміти їх, а є книжки, в які закохуєшся з перших речень. Як в книгу ессеїв пані Діани. Книжка прекрасна як естетично, так і інтелектуально.

З перших слів позиція авторки відгукується в серці. Я згодна з пані Діаною, що українські шедеври виглядають сиротами. Знайти адекватну, детальну інформацію про українське мистецтво – це ще той челендж. А тут в одній прекрасній книзі є добірка з 65 прекрасних мистецьких творів, які не лише зацікавлюють читача, а й спонукають поцікавитись про те, що ще є в нашій мистецькій скарбниці. І це чи не найважливіше, позбавити наші шедеври сирітства та нарешті поставити їх в контекст європейського мистецтва на давно заслужене ними місце.

Читаючи кожну з 65 історій, Ви поринаєте в захоплюючу, фантастичну, проте не рідко сумну і детективну подорож в часі. Кожна історія шедевру має безліч паралелей та закручені сюжети, клубок яких так і кортить розв’язати.

Після прочитання 65 ессеїв, Ви просто не зможете всидіти дома. Ви відчуєте потребу піти в музеї та подивитися на ці скарби. А там зустрінете ще нові шедеври. І далі вже рух цікавості до українського мистецтва не спинити, а разом з цікавістю і гордість за наше мистецтво.

Завжди цікаво зазирнути в голову митця. Цікаво дізнатися що його надихає, які зв’язки пов’язують художника з мистецькою традицією. Огюст Роден. «Беседы об искусстве» – книга яка дозволяє зазирнути в голову одного з найвидатніших митців ХХ ст. Погляд великого скульптора на скульптуру різних епох. Читається за один вечір, а роздумів лишає на кілька місяців. До речі, після Родена раджу почитати про Олександра Архипенка – українського скульптора, який першим почав експериментувати з кубізмом в пластиці, створив величезний творчий доробок та став одним з найдорожчих скульпторів ХХ ст. Архипенко був авангардним митцем та сперечався з Роденом щодо бачення скульптури.

Повертаючись до вищезгаданої книги: вона побудована як інтерв’ю, де Роден відповідає на питання щодо реалізму та руху в мистецтві; природи, як головного джерела творчості; рисунку та кольору; динаміки і статики. Роден розмірковує про красу, думку, таємницю в мистецтві. Він викладає свої думки про античну скульптуру та неможливість її відчути й зрозуміти в музеї. Адже скульптура при створенні має визначене місце, яке розраховується скульптором та впливає на всі пропорції. В музеї врахувати ці особливості первісного задуму неможливо. В музеї немає того світла на яке розраховував скульптор працюючи над своєю скульптурою.

Бесіди про мистецтво з Роденом – це наче діалог з митцем який неможна пропустити.

Найкраща книга про імпресіоністів. Саме так я б охарактеризувала мемуари Амбруаза Воллара «Воспоминания торговца картинами». Для всіх, хто любить імпресіоністів – це просто must read. Воллар був один з перших, хто відчув потенціал імпресіоністів. За ним закріпилась слава людини, яка відкрила Поля Сезанна.

Амбруаз Воллар був близьким до всіх видатних художників останньої чверті ХІХ ст. Він був одним із перших, хто почав продавати картини імпресіоністів. Одного разу він поплатився за це своєю роботою. Справа в тому, що картини імпресіоністів вважалися відверто поганими та нахабними. Коли власник крамниці дізнався, що Воллар продає картини цих дивних художників, то звільнив його через хвилювання за репутацію своєї родини. У власника була донька, яка мала скоро виходити заміж. Ось так сприймали імпресіоністів.

На справді у художників часто не було грошей на фарби. Лише Едгар Дега та Едуард Мане були з багатих родин, інші ж імпресіоністи були вимушені жити дуже скромно. Якби ж то вони знали, що стане з їх картинами через 50 – 100 років.

Амбруаз Воллар дає багато цікавих деталей про художній Париж тієї епохи.  Він детально описує складний характер Едгара Дега, його не любов до квітів та жіночих парфумів.

Він відкриває читачам двері до світу імпресіоністів, який не можна побачити в мистецтвознавчій літературі. Ці мемуари наче захоплюючий детектив. Стовідсотково улюблена книга про імпресіоністів.

Вілл Гомперц. «Що це взагалі таке?» Найзрозуміліша книга про сучасне мистецтво. А це вже не мало! Вілл Гомперц сім років працював директором галереї «Тейт». У нього є дивовижна здатність писати просто про складні речі, він вміє вибудувати зрозумілі логічні ланцюжки та провести читача тернистим шляхом розвитку сучасного мистецтва починаючи з Реалізму та Барбізонської школи, через Імпресіонізм та Постімпресіонізм він приводить нас до Футуризму, Орфізму, Баугаузу, Сюрреалізму та Перформансу.

Вілл Гомперц приділяє увагу всім важливим напрямкам мистецтва ХХ ст. У нього можна знайти цікаву інформацію про вплив Пеггі Гуггенхайм на розвиток американської школи. Він показує, що стало приводом для масової міграції митців до Америки (в першу чергу військові дії середини ХХ ст.).

Для мене дуже цінним є те, що Гомперц визнає, що сам не все розуміє в сучасному мистецтві. Це надзвичайно рідкісна риса для художнього критика.

«Що це взагалі таке?» – це свого роду антологія сучасного мистецтва. Це настільна книга кожного, хто цікавиться мистецтвом та прагне зрозуміти мистецтво сучасне.

Йохан Хёйзинга. «Homo ludens. Человек играющий». Ім’я Йогана Хейзінга не відоме широкій публіці. Його книги – це серйозна наукова література. Проте, вони незамінні в бібліотеці. Головною темою досліджень нідерландського вченого було західноєвропейське Середньовіччя та Відродження. Він все життя працював над типологізацією культур та вивченням гри як базового принципу становлення культури в людському суспільстві. Власне цьому і присвячена зазначена вище книга.

Вперше цей предмет свого дослідження Хейзінга озвучує в своїй ректорській промові у Лейденському університеті, а після того багато років займається дослідженнями ролі гри в людській культурі.

Автор розкриває природу та значення гри в житті та культурі людини. Він акцентує увагу на тому, що гра зустрічається в усіх аспектах людського життя: від дитячих забавок, спорту до культових обрядів та релігійних вірувань.

Ця книга має історичний, культурологічний та філософський зміст. Книга для глибокого та вдумливого читання.

Приємного читання та до зустрічі в книжковому клубі. А вже з вересня в Ліхтарику починається новий курс з історії українського та європейського мистецтва. Буде цікаво та емоційно. Бронюйте місця.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам