Шедеври світового живопису

Подзвоніть зараз і замовте

Перелік шедеврів світового живопису практично невичерпний. З одного боку – весь час створюються нові картини, які поповнюють список. З іншого – знаходяться до цього не знані шедеври. Але є живописні картини, які з плином часом стають все більш цікавими для глядачів. Саме про них і піде мова далі.

Ієронім Босх «Сад земних насолод» (220х389 см). 1490 – 1500 або 1500 – 1510 роки написання. Триптих зберігається в постійній експозиції музею Прадо в Мадриді. Трактувань символів цього триптиху як і тих не багатьох картин Босха, що дійшли до нас величезна кількість. Не даремно, Босха вважають найзагадковішим художником в історії. Про його життя дійсно відомо не багато. Ієронім народився в місті Хертогенбос герцогства Брабант. Від назви його рідного міста і пішла загальнознана приставка Босх до його імені, яку зараз сприймають як прізвище художника. В 1482 році він одружується на заможній аристократці Алейт ван дер Меервене і одразу його кар’єра йде вгору, він отримує важливі замовлення. А в 1486 або 1487 році вступає в братство Богоматері при соборі Святого Іоанна в місті Хертогенбос. На замовлення братства робить свої найвідоміші вівтарні композиції. Існує версія, що братство було єретичним. Цим люблять пояснювати всю дивину живопису Босха.

Ієронім Босх «Сад земних насолод»

Ще одна популярна версія для пояснення стилю Босха полягає в тому, що його вважають адамітом. Секта адамітів була досить популярна в Північній Європі 15 ст. Крім секти адамітів художнику ще приписують катарську єресь. Проте, до кінця 15 ст. католицька церква майже повністю поборола катарську єресь в Європі.

Що ж стосується триптиху «Сад земних насолод», то він складається з трьох панелей. На лівій стулці зображений рай, де Ісус представляє Адаму Єву на фоні зеленого саду з різноманітними тваринами та птахами. На другому плані зображений фонтан життя. Він традиційно є символом християнської віри, обряду хрещення та причастя. Дивним виглядає сова, що виглядає зі сфери в центрі фонтана життя. Адже, сова в християнській символіці (на противагу античній) – символ диявола. Але, якщо уважно прочитати Біблію та легенду про Адама і Єву, то стає очевидним, що нечиста сила в раю перших людей існувала. Звідки ж тоді взялось гріхопадіння?!

Безліч людських фігур, що придаються любовним утіхам можна трактувати як одну з єресей, а можна як демонстрацію причинно-наслідкових зв’язків: прилюбодіяння – пряма дорога в пекло (його зображення зовсім поруч на правій стулці).

Широко представлені в пеклі музичні інструменти теж мають досить логічне пояснення. Християнська церква довгий час не сприймала поліфонію та багатоголосся. Музика вважалась гріховною, бо приносила людям задоволення та дарувала радість. А гріховним інструментам саме місце в пеклі.

Найяскравішою алегорією є образ часу, що пожирає людей. Чудовисько в формі пісочного годинника актуальне і для нашого повсякденного життя. Тож, спробуйте подивитися на неймовірні, алегоричні образи Босха з точки зору логіки та здорового глузду і відкривайте для себе нові сенси.

Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко «Буря» (78х72 см). 1508 рік. Картина зберігається в Галереї Академії у Венеції. Провідний художник італійського ренесансу мав всі шанси посперечатися за статус батька венеційської школи разом з Тіціаном. Але помер молодим від чуми. Художник був учнем видатного венеційського художника, по суті першого великого художника Венеції – Джованні Белліні. Сам же Тіціан був учнем Джорджоне і перейняв у свого вчителя багато новітніх на той час тенденцій. Нажаль, після ранньої смерті Джорджоне його ім’я на кілька століть пішло в небуття. Зараз, нарешті збираються відкрити його музей у Кастельфранко.

Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко «Буря»

Особливістю творчого почерку Джорджоне була особлива увага до пейзажу. Тут слід зазначити, що в 16 столітті пейзаж як окремий жанр живопису ще не встиг сформуватися. Пейзаж слугував певним тлом для зображення людини. Однак, венеційські художники перші почали приділяти особливу увагу колориту та доповнювали його прекрасними пейзажами. Картина Джорджоне яскраво ілюструє цю тенденцію.

Сюжет картини досі не розгаданий. Версії того, що зображено на полотні мають діаметрально різне трактування: від того, що зображена родина Джорджоне до ілюстрації поеми Джованні Боккаччо, від зображення сцен «Фавіди» Стація до ілюстрації міфа про Паріса, якого виховували пастухи. Яскрава блискавка на задньому плані дає додаткове джерело світла на картині та натякає на драматичний сюжет. Достеменно не відомо хто ця жінка з немовлям та вояк, який їх охороняє. Сюжет розвивається на певному неіснуючому пейзажі з річкою, мостом, деревами та античними руїнами. Власне переважання пейзажу над зображенням людей на картині й дало їй назву. Художник дуже тонко передав погодні умови, передчуття бурі, яка насувається на трьох персонажів картини.

Загадковості картині додає і її рентгенівське зображення на якому видно ще одну жіночу фігуру, яку згодом художник замалював. Оскільки Джорджоне не лишив нам назву картини, то мистецтвознавцям лишається тільки будувати здогадки. Сміливою та водночас реалістичною виглядає гіпотеза, що художник не мав на меті зобразити конкретний сюжет, а малював стан природи, доповнюючи його людьми в якості стафажу. Сміливим таке припущення є тому, що в такому разі Джорджоне випередив свій час на кілька століть.

Тіціан Вечелліо «Портрет невідомого з сірими очима» (111х93 см). 1540-1545 роки. Зберігається в Палаццо Пітті у Флоренції. Один з найкращих портретів Тіціана, художника, який славився своїми портретами, його покровителем був король Карл V, а його вплив на нове покоління художників не можливо переоцінити. Тіціан прожив довге, насичене та успішне життя. Його впливу зазнали Пітер Пауль Рубенс, Антоніс ван Дейк, Ель Греко, Тінторетто, Веронезе.

Тіціан Вечелліо «Портрет невідомого з сірими очима»

Портрет невідомого з сірими очима або Портрет Іпполіто Рімінальді (феррарського юриста), як його інколи називають є одним з найкращих портретів майстра та й одним із найзагадковіших. Тіціан писав портрети заможних, знатних людей: від короля Карла V, до Папи та його родичів та герцогів і герцогинь. Тож невідомий з сірими очима мав бути людиною знатного роду. Проте його особистість нам невідома, попри те, що стосовно творчого доробку найвидатнішого венеційського художника документів до нас дійшло чимало.

Статечна, могутня фігура молодого чоловіка без бороди, чиї очі пильно вглядаються у нас заворожує своєю реалістичністю. Чи може бути таке, що Тіціан написав універсальний  образ людини доби Відродження: прекрасного зовні та внутрішньо, розумної, інтелектуальної, сміливої людини, що після тривалого середньовіччя повертається в центр світу?!

Втім, серед імовірних моделей для портрету називають герцога Урбінського  Гвідобальдо делла Ровере, герцога Норфолкського сера Говарда, онука папи Павла ІІІ Оттавіо Фарнезе.

В портреті, до себе привертає увагу не лише обличчя героя, але й його руки. Права рука, яка виступає на перший план демонструє фізичну силу невідомого з сірими очима, його суворе лице з орлиним носом змушує насторожитися вдивляючись в цю людину. Ще один важливий акцент – це тінь на темному тлі. На перший погляд може здатися, що це тінь від голови чоловіка, та його обличчя підсвічується фронтально, тобто не дає такої тіні.

Останнім часом переосмислюється і час створення цього портрету. Це пов’язано з новими відкриттями під час реставрації. Тож слідкуйте за історією цього портрету і можливо розгадка не змусить себе чекати.

Альбрехт Дюрер «Автопортрет» (67х49 см). 1500 рік. Зберігається в Старій пінакотеці Мюнхена. Автопортрети Дюрера – це окрема тема. Він перший європейський художник, який всерйоз розробляв тему автопортретів. Цілі століття роль художника зводилась до ремісника. Дюрер зламав цю тенденцію, зображуючи себе в різноманітних образах, дорогому одязі та підвищуючи на картинах свій соціальний статус.

Альбрехт Дюрер «Автопортрет»

Свій перший автопортрет юний Альбрехт створив в 1493 році, коли йому було тринадцять. Цей малюнок срібним олівцем виступає яскравим свідченням раннього генія художника. У віці двадцяти двох років Дюрер пише ще один автопортрет з гілочкою чортополоху, яка в Німеччині була символом чоловічої вірності. Вважається, що ця картина була написана для його нареченої. Певно цей автопортрет є найексцентричнішим з його колекції.

Ще через п’ять років Дюрер пише автопортрет, в якому заявляє про свій новий статус провідного європейського художника, який перевершив рівень простого ремісника. Модний одяг, кучері на голові та акуратна борідка демонструють впевнений в собі успішний образ.

І врешті 1500 рік – Дюрер пише свій найвідоміший автопортрет в образі Ісуса Христа. Фронтальне зображення, довге кучеряве волосся, ошатний одяг. Таке фронтальне зображення в ті часи іконографічно вказувало на Христа. Річ у тому, що близько 1500 року вся Європа чекала кінця світу, приходу антихриста та армагеддону. А християни вважали, що єдиний спосіб не потрапити до пекла – жити за заповідями Христа. Таку трактовку і вибрав Дюрер для свого нового образу. Такий сміливий крок в зображенні себе був революційним для початку 16 століття.

Рембрандт ван Рейн «Автопортрет із Саскією» (161х131 см). Близько 1637 року. Зберігається в Галереї старих майстрів у Дрездені. Рембрандт, як і Дюрер в свій час написав величезну кількість автопортретів. По цих картинах можна прослідкувати карколомну історію життя художника. Та я сьогодні хочу приділити увагу найбільш життєрадісному з них. Автопортрет з дружиною Саскією написаний під час найбільш успішного періоду життя Рембрандта. Він представляє себе з дружиною героями біблійної притчі про блудного сина. Рембрандт виступає в ролі блудного сина, а Саскія – блудниці. Обидва персонажі дорого вдягнені, чоловік на картині тримає кришталевий келих. Та за їх спиною на стіні висить грифельна дошка – символ того, що всі діяння записуються та мають наслідки.

Рембрандт ван Рейн «Автопортрет із Саскією»

Композиція картини начебто розгортається на сцені, ми ще бачимо одну масивну кулісу, яка відкриває глядачу дійство картини. Стіл сервірованому різноманітними наїдками, включаючи засмаженого павича, з одного боку вказує на стіл для вельмож, а з іншого на марнославство життя.

Загалом картина сповнена прославлення життя з усіма його насолодами та утіхами. Це вершина творчого успіху художника та пік його сімейного щастя. А велетенські фігури в людський зріст тільки надають сцені ще більшої реалістичності. Тож, якщо абстрагуватися від біблійного підтексту, картина постає в геть іншому світлі.

Вінсент Ван Гог «Соняхи». Серія картин, над якою художник працював у 1887 – 1889 роках. Якщо не знати біографію Ван Гога, а судити про його життя по картинам, то може скластися хибне враження щасливого та яскравого життєвого шляху. Проте, життя Вінсента не жаліло. Від нього практично відмовилась родина, крім брата Тео, який допомагав йому все життя. А завдяки дружині Тео, творчий спадок Вінсента не був втрачений. Він мав психічні розлади, жив у злиднях та не мав успіху за життя. Якби ж він знав скільки людей будуть їхати в інші країни лише для того, щоб подивитися на одну з його картин, а репродукції серії соняхів стануть одними з найбільш тиражованих зображень в світі.

Вінсент Ван Гог «Соняхи»

Серію соняхів художник задумав під час своєї подорожі на південь Франції в місто Арль. Саме тут були створені найкращі його роботи. Над соняхами Вінсент працював, щоб встигнути до приїзду Поля Гогена, похвали якого Вінсент потребував наче повітря. Але Гоген картини не оцінив, та й сам візит Гогена став для Ван Гога травматичним і болісним.

Серія, яка була присвячена соняхам, мала на меті показати життєвий цикл цих квітів, які на батьківщині художника були символом вірності через свою здатність повертатися до сонця. Йому не завжди вистачало фарби, щоб продовжувати роботу, а через століття одна з цих картин буде коштувати 22 мільйони фунтів стерлінгів. Картини написані жовтогарячими пастозними мазками створюють життєствердну атмосферу для глядачів картини. Складно уявити як людина, що була в такому скрутному положенні, створювала такі сонячні та оптимістичні картини.

Густав Клімт «Поцілунок» (180х180 см). 1908-1909 роки. Зберігається в Бельведері у Відні. Це одна з найвідоміших картин головного представника віденської сецесії. На картині зображена пара, яка цілується. Золотий одяг оздоблений мозаїчними елементами. Пара стоїть на заквітчаній землі. Картина написана площинно та декоративно. Існує версія, що Клімт зобразив себе з коханою Емілією Луїзою Флеге.

Густав Клімт «Поцілунок»

Як і більшість картин Клімта цього періоду, ця робота демонстративно декоративна, з величезною кількістю деталей, які можна довго розглядати, зважаючи на великий розмір полотна.

Едуард Мане «Сніданок на траві» (208х264). 1863 рік. Зберігається в музеї Д’Орсе в Парижі. Мане – один з найцікавіших художників-імпресіоністів. Він прагнув визнання в офіційних Салонах, допомагав фінансово бідним імпресіоністам, ставав душею будь-якої компанії та підпадав під жахливу критику за свої картини. Не виключення й здавалося б класична композиція «Сніданок на траві». Для початку її не допустили до офіційного Салону і художник був змушений виставляти її в Салоні Знедолених.

Едуард Мане «Сніданок на траві»

Натхнення для композиції Мане брав у вже згаданого вище Джорджоне та його картині «Сільське свято», яку тепер атрибутують як роботу Тіціана.

На картині зображено оголену жінку та двох вдягнених по моді ХІХ століття чоловіків, які сидять в ракурсі іньюді з плафона Сікстинської капели пензля Мікеланджело. На дальньому плані з води виходить ще одна напівоголена жінка. Здавалось би, класична для старих майстрів композиція викликала широкий резонанс в Парижі. Причиною стало те, що персонажі були вдягнені в сучасний одяг і автоматично втрачали алегоричність. А ще відвертий погляд жінки на глядача наче кидає виклик. Такий художній хід теж не сподобався критикам. Сучасних глядачів навпаки вражає краса цієї картини, вона викликає захоплення, якого автор не міг собі уявити.

Клод Моне «Руанський собор». Серія з тридцяти картин, написана в 1890-х роках. Картини зображають різний вигляд величного середньовічного собору в різні сезони, погоду та час доби. Клод Моне – художник, який створив тренд на серії картин з одним об’єктом, що зображується при різному освітленні. Саме світло шукали імпресіоністи та передавали його майстерно на полотні.

Клод Моне «Руанський собор»

Виставку закінченої серії картин організував Поль Дюран-Рюель – дилер, який вірив в імпресіоністів та зробив багато для їх популяризації. Тоді було продано вісім картин. Моне заповідав, щоб вся серія продавалася разом, але врешті картини розпродались по одній та зараз представлені в різноманітних музеях та приватних колекціях.

Для Моне, світлові ефекти були навіть більш важливішими, ніж зображуваний об’єкт. Він дуже по особливому бачив світ та відчував світло, що яскраво передалось на його картинах.

Ще більше шедеврів світового живопису Ви можете знайти на лекціях від арт-студії Ліхтарик.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам