В різні часи люди мали різне ставлення до митця. Імен найперших митців ми не знаємо. В античності митці вже були відомі, вони підписували свої творіння. На грецькій кераміці можна знайти навіть два підписи: гончара, який зробив амфору та художника, який її розписав. Епоха середньовіччя знову сховала від нас імена художників, скульпторів та архітекторів. І ось з початком доби Відродження і до сьогодення ми добре знаємо імена художників, їх біографії та творчий шлях.
Здавалося б малювати автопортрети для художників має бути звичною справою. Але, на справді, тривалий час художники не писали свої автопортрети, це було чимось незвичним та не прийнятим. Однією з вагомих причин було те, що самі матеріали для створення картини були дороговартісними і не мало сенсу саме так витрачати ресурси. Адже, автопортрет художника ніхто б не купив. Тільки з розквітом доби Відродження і в наступних епохах ми можемо зустріти художників, які активно писали свої автопортрети, досліджуючи людську природу і удосконалюючи свою майстерність. Серед найпродуктивніших майстрів автопортретів слід відзначити Альбрехта Дюрера та Рембрандта ван Рейна.
Але, художники завжди мали змогу увіковічнити своє зображення таємно, вписавши свій автопортрет в багатофігурну релігійну чи історичну картину, надавши історичним чи біблійним персонажам своїх індивідуальних рис. Саме про такі приховані автопортрети і піде мова далі.
Один з найвеличніших скульпторів в історії та творець розписів в Сікстинській капелі. Мікеланджело розписував плафон Сікстинської капели практично не маючи досвіду роботи з фресками. Однак, ця робота стала його візитною карткою. А через кілька років Мікеланджело знову запросили в Ватикан, цього разу для розпису вівтарної стіни. Сюжетом став «Страшний суд» і художник приховав там своє зображення. Його обличчя можна побачити на зображенні знятої шкіри Святого Варфоломія (четвертого апостола, який прийняв мученицьку смерть через зняття шкіри). Чому саме його образ вибрав Мікеланджело для свого автопортрету невідомо. Можна припустити, що причиною було заступництво Варфоломія над штукатурами. Така собі самоіронія з боку митця, який працював по сирій штукатурці, щоб створити свої геніальні фрески.
Ієронім Босх по праву займає нішу найзагадковішого художника. Про життя Босха відомо вкрай мало, та і його зовнішність достеменно нам не відома. Однак, є припущення, що Ієронім Босх залишив нам свій автопортрет у найвідомішому своєму триптиху «Сад земних насолод», а саме в правій стулці «Музичне пекло». Літературним джерелом для цієї панелі став твір «Видіння Тундала». Тут можна побачити безліч чудовиськ та різноманітні тортури, пов’язані з музичними інструментами. І єдине зображення людського обличчя, яке зустрічається на панелі, вважається автопортретом Босха.
Караваджо – це художник, який задав тренд всьому європейському мистецтву 17 століття. Його світлотіньове моделювання мало колосальний вплив на Веласкеса, Рембрандта і Рубенса. Та Караваджо тільки в живописі був геніальним, а житті ж він був злочинцем. Його лиха вдача врешті коштувала йому життя. Однак, Караваджо теж мав суттєву долю самоіронії, адже зобразив себе на картині «Давид з головою Голіафа» не в образі юного та хороброго Давида, а у відрубаній голові філістимлянина Голіафа.
Рафаель був одним з найуспішніших художників, та на відміну від Мікеланджело та Караваджо, які мали проблеми з комунікацією, він вмів знаходити спільну мову з людьми. Про чарівність Рафаеля ходили легенди ще за його життя. В своїй фресці «Афінська школа», яку він написав в Ватикані на замовлення Папи (робота велась одночасно з розписами Мікеланджело Сікстинської капели) Рафаель зобразив багатьох сучасників в образі античних філософів та науковців (можна побачити Мікеланджело, Леонардо, Браманте). Не оминув Рафаель себе, надавши свої риси обличчя Апеллесу. Ви можете спитати: хто це такий? Апеллес – це давньогрецький художник та друг Олександра Македонського. Апеллес був одним із найкращих митців свого часу. Так що в скромності Рафаелю відмовити неможливо.
Ян ван Ейк – це неперевершений майстер. Його роботи вражають своєю точністю та багатоплановістю. І його любов до багатоплановості можна прослідкувати на прикладі Портрету подружжя Арнольфіні. На стіні за спиною подружжя висить дзеркало, в якому відображаються дві чоловічі фігури, які заходять в кімнату. Одна з цих фігур, відображених у дзеркалі – сам художник. Над дзеркалом, на стіні є красивий каліграфічний напис: «Тут був Ян ван Ейк». Скромний підпис автора картини, нічого не скажеш.
Вище ми вже говорили про Караваджо та його прихований автопортрет. Зображення художника в образі Вакха суттєво відрізняється. Адже, це більш рання робота, написана до важкої хвороби художника. Тут зовнішність Караваджо ідеально пасує богу виноробства.
Сандро Боттічеллі – це один з найвідоміших художників епохи Відродження. Його життєвий шлях як нічий інший пов’язаний з історією Флоренції. Він працював на родину Медічі, а потім підпав під вплив монаха Савонароли. Його робота «Поклоніння волхвів» була написана 1475 року і серед багатьох фігур, зображених на картині можна побачити і обличчя художника в образі молодого чоловіка у вохристій мантії в правому кутку картини.
Паоло Веронезе – це улюблений учень великого Тіціана, один з найкращих художників венеційської школи живопису. Веронезе – майстер монументальних полотен. «Весілля в Кані Галілейській» має розміри 6,6х9,9 метрів. Сюжет розповідає біблійну історію про те, як Ісус перетворив воду на вино під час святкування весілля. Та на картині Веронезе важко розгледіти євангельський сюжет. Всі 130 персонажів вдягнені по венеційській моді. Серед гостей можна побачити Карла V, Франциска І та Сулеймана Великого. А в образі одного з музикантів, можна впізнати і самого автора полотна – Паоло Веронезе.
Рембрандт – це автор чи не найбільшої кількості автопортретів серед художників всіх часів. Та окрім явних автопортретів, його зображення можна знайти і в картині на біблійний сюжет про блудного сина. Художник тут явно відходить від традиційної іконографії. Замість сцени повернення блудного сина і його каяття, Рембрандт зображує сцену в таверні, де герой розважається та навіть не думає про повернення. Окрім власного автопортрету на цьому полотні зображена і дружина художника – Саскія.
Олександра Екстер – це амазонка українського авангарду, пройшла в своєму творчому шляху захоплення кількома напрямками мистецтва. Яскравою роботою київської художниці є «Три жіночі постаті», де зображена художниця та дві її близькі подруги Євгенія Прибильська та Наталія Давидова. Олександра зобразила всі три фігури без обличчя. Себе ж вона відокремила від подруг яскравим образом червоної сукні та капелюха з широкими крисами.
Артемізія Джентілескі – це жінка, яка руйнує всі стереотипи про жінок. Вона народилась в родині відомого художника, навчилась у батька малювати, перенесла насилля, відстояла свої права в суді, зробила кар’єру придворної художниці. Її творчість відноситься до караваджизму (за іменем Караваджо про якого ми говорили вище). Артемізія пише чимало своїх автопортретів в образах різних історичних персоналій. Та чи не найяскравішим є її образ єврейської жінки Юдит, яка за біблійною історією вбила ворога свого народу Олоферна. Для Артемізії, яка перенесла насильство ще будучи зовсім юною, сцени з домінуванням сильної жінки над чоловіком-кривдником стануть особливо важливими.
Дієго Веласкес – це один з найкращих іспанських живописців, а його картина «Меніни» або ж «Фрейліни» є одною з найвідоміших в світі. На ній зображена Родина Філіпа IV. В центрі маленька інфанта Маргарита, в дзеркалі Філіп IV з дружиною (прийом з дзеркалом скоріш за все запозичений у Яна ван Ейка), а перед великим полотном, стоїть сам Веласкес, який і малює начебто королівську родину. Художник тримає в руках палітру і пензлі. Емблема ж, яка красується на його грудях була домальована художником через два роки після завершення картини. Це відбулось 1658 року, коли його було прийнято в лицарі ордену Сантьяго.
Більше про митців, їх портрети та автопортрети можна дізнатись на лекціях в арт-студії «Ліхтарик», а спробувати себе в ролі художника та знайти ще одне місце куди піти в Києві можна на майстер-класах в затишній київській студії. Зробіть оригінальний подарунок – замовте подарунковий сертифікат та творчі майстер-класи та лекції з мистецтва.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
