Пігменти та їх назви

Подзвоніть зараз і замовте

Потрапляючи в художній магазин дуже складно орієнтуватися в назвах олійних фарб. Кіновар, окис хрому, кадмій, умбра, вохра, кобальт, ультрамарин та берлінська лазур – всі ці назви прямо оточують Вас з усіх боків. Звісно є викраски, які допомагають визначитись з кольором, але хотілось би розібратися з усіма цими назвами? Тоді Вам стане у нагоді ця інформація.

Отже, чому просто не написати на тюбику фарби: синя, зелена, червона, жовта? А тому що кожен з цих кольорів має цілий ряд особливостей та відтінків. А в минулому взагалі було неможливо прийти в художній магазин та обрати собі фарбу по викрасці. Треба було самостійно готувати фарби з пігментів. От саме від пігментів і пішли всі ці не звичні для нас, але такі природні для старих майстрів назви.

Почнемо з початку: кожна олійна фарба складається з пігменту та в’яжучої речовини. Зараз пігменти переважно штучні, а ще років 100-150 тому всі пігменти були виключно натуральні. Натуральні пігменти поділяються на мінеральні та органічні.

Всі пігменти мають ряд характеристик від якості яких і залежить ціна того чи іншого пігменту:

  • Стійкість до зовнішнього середовища: окислення від взаємодії з повітрям або вигорання від потрапляння сонячних променів;
  • Взаємодія пігментів та в’яжучої речовини (олії);
  • Взаємодія пігментів між собою;
  • Покривна здатність пігменту впливає на створення криючих (фарби, що повністю перекривають нижній шар) або лесирувальних фарб (фарби, через які просвічує нижній шар живопису);
  • Дисперсність – ступінь подрібненості пігмента;
  • Інтенсивність пігменту впливає на здатність змінювати колір інших пігментів;
  • Олієємність – кількість необхідної олії для того чи іншого пігменту.

Олійний живопис

З найпопулярніших пігментів для олійного живопису слід виділити:

Традиційно в живопису використовують два види білил: титанові та цинкові.

Титанові білила відомі з стародавніх часів. Їх використовували в медицині. До речі, часто художники та фармацевти працювали в одних цехах через те, що використовували одні й ті ж самі хімічні речовини але з різною метою. Повертаючись до титанових білил слід відмітити, що для живопису вибирають білила з 30% гідрату оксиду титану. Перевагою титанових білил є пластичність та покривна здатність. Хоча вона і може втрачатися з часом від надмірної взаємодії з вуглецевим газом. Цей пігмент має високу світлостійкість. Однак в темряві титанові білила можуть жовтіти. Ще одним недоліком титанових білил є їх нестійкість у взаємодії з деякими іншими пігментами.

Цинкові білила – це білий порошок, який відомий ще зі стародавніх часів та використовувався виключно в медицині і лише з ХІХ ст. художники взяли його в свій арсенал. А з середини ХХ ст. цинкові білила отримали широке поширення серед художників та суттєво потіснили титанові. Однак, цинкові білила далеко не ідеальні. Олійні фарби на основі цинкових білил можуть сохнути до 6-7 місяців. Реакція між рослинними фарбами та цинковими білилами може призвести до тріщин або навіть облущення фарби. Крім того цинкові білила впливають на світлочутливість краплаку, берлінської лазурі та фіолетового кобальту. Ну і в своїх покривних якостях цинкові білила також поступаються титановим.  

Часто художники змішують титанові та цинкові білила, щоб нейтралізувати негативні особливості кожного з цих пігментів.

Марс – група штучних пігментів, що можуть варіюватися в кольорі від жовтого до червоного. Колір, який дає марс надзвичайно яскравий. Ця яскравість набагато інтенсивніша, ніж у натуральної вохри. Всі марси мають високу світлостійкість. Ще однією перевагою марсу є його здатність бути стійким при змішуванні з іншими фарбами.

Сажа газова – найрозповсюдженіший чорний пігмент. Сажу газову отримують з природного газу неподалік нафтових родовищ. Вона має велику покривну здатність та світлостійкість. Сажа газова не впливає на хімічні та фізичні властивості інших фарб. Єдиним її недоліком є повільне висихання.

Кіновар – це один з найдавніших мінеральних пігментів, що дає яскраво-червоний колір. Кіновар знаходили на розписах неолітичної доби в Анатолії (сучасна Туреччина) та Китаї (7000 – 5000 років до н.е.). В Єгипті та Греції кіновар використовували для розфарбовування статуй, а в Римський імперії її часто використовували для настінних розписів. У Візантії кіновар став імператорськім кольором. А в добу Відродження кіновар була головним червоним кольором для релігійного живопису. З ХІХ ст. Кіновар замінили на дешевший червоний пігмент – кадмій.

Кадмій відкрили в ХІХ ст. у Німеччині. Кадмій червоний може бути помаранчево-червоним, світлим, темним або пурпурним. Відтінок залежить від співвідношення хімічних елементів у структурі фарби. Кадмієві фарби мають велику криючу здатність, вони не змінюють колір після висихання, але можуть жухнути при додаванні пінену (його часто використовують в якості розчинника для олійних фарб). Окрім червоного, існує ще жовтий кадмій (світлий, середній, темний). Ці фарби не темнішають при змішуванні з свинцевими білилами, але змінюють колір при змішуванні з вохрою та сієною (та іншими фарбами на основі окису заліза). При змішуванні з синім, жовтий кадмій утворює ряд зелених відтінків. 

Рідкий акрил - Fluid art

Сієна – це жовто-коричневий пігмент, що був стандартом коричневого для Караваджо та інших живописців 17 – 19 ст. Виділяють сієну натуральну, палену и темну. 

Вохра – це природній пігмент окису заліза з примісями глини. Колір вохри буває від світло-жовтого до коричнево-жовтого. Вохра традиційно є ключовим пігментом на палітрі будь-якого живописця. 

Ультрамарин – це складна хімічна сполука, що дає синій колір. В старовину ультрамарин отримували з дорогоцінного каменю – лазуриту (ляпіс-лазурі), який був одним з найдорожчих пігментів. В Китаї ультрамарин використовували для розпису фарфору, а в європейському мистецтві ультрамарин часто був кольором Мадонни. Ультрамарин має великий ступінь світлостійкості.

Окис хрому почали використовувати в якості пігменту в ХІХ ст. Він дає насичений темно-зелений колір фарби. Окис хрому невід’ємний пігмент на палітрі художників ХХ ст. та сучасності.

Берлінська лазур відома з 18 ст. Вона дає колір від темно-синього до яскраво- синього в залежності від зміни хімічного складу. Вважається, що берлінська лазур прекрасно підходить для написання неба та води. Берлінська лазур має середню світлочутливість.

Кобальт в основному використовується в якості синього кольору. В Середньовіччі кобальт був дешевою альтернативою ультрамарину. Але з кобальтом треба бути обережним. При додаванні великої кількості олії колір стає брудним сіро-зеленим та втрачає свої живописні властивості. У кобальта є неймовірні переваги стосовно інших синіх пігментів: він має максимальну світлостійкість та абсолютні криючі властивості.

Це лише кілька основних пігментів, але ми ще будемо продовжувати говорити на цю тему. Окремо розберемо жовті, білі, червоні, сині та коричневі пігменти в наступних статтях. А ближче познайомитись з фарбами можна на наших майстер-класах олійного живопису, що проходять щодня в нашій художній студії.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам