Заходячи в залу музею ми часто не замислюємось над сенсом, який художник заклав у те чи інше полотно. Ми намагаємось якомога швидше пробігти музей, щоб більше побачити. Але, краще побачити менше та якісніше, ніж більше і нічого не запам’ятати. А щоб краще зрозуміти, які ж загадки приховує від нас мистецтво, пропонуємо розповідь про найзагадковіші картини західного мистецтва.
«Мона Ліза» Леонардо да Вінчі. Напевно, це найвідоміша картина в історії. А з іншого боку, вона найбільше оповита різноманітними припущеннями, загадками та версіями походження. Достеменно навіть не відомо хто ця таємнича жінка на портреті. Найбільш достовірною версією є портрет Лізи дель Джокондо – дружини флорентійського купця. Та, останнім часом існує багато спекуляцій стосовно того, що під портретом, який можна побачити зараз є інше зображення (і там уже варіанти від вагітної Донни Лізи до автопортрета Леонардо або і зовсім жіночого портрету написаного з улюбленого учня художника Салаі). Безумовно, під кольоровим шаром, який ми бачимо зараз можуть бути кілька інших зображень. Художники не рідко переґрунтовували свої старі роботи та писали на них нові картини.
Загадка картини ще полягає в тому, що портрет не був переданий замовнику. Та для Леонардо це також не новина. Він рідко завершував свої роботи. Можливо Леонардо саме тут намагався довести до ідеалу техніку сфумато (розсіювання світла, яке призводить до ефекту повітряної перспективи).
Та справжньою зіркою «Джоконду» зробив Лувр, який використав всі досягнення сучасного піару після викрадення та повернення картини на початку ХХ ст. Детальніше про цю історію можна почитати в статті «Історія викрадення Мона Лізи».
Фреска «Створення Адама» Мікеланджело Буонарроті – це без перебільшення найвідоміший фрагмент фресок Сікстинської капели та одна з найвпізнаваніших фресок в світі. Вважається, що за основу цієї композиції Мікеланджело взяв фрагмент з Порта дель Парадізо (Райські Ворота) Лоренцо Гіберті, які він бачив у Флоренції.
Всесвітню впізнаваність цій роботі принесла рекламна компанія «Нокіа», де була використана репліка з фрески. Але повернемось до створення фрески. Колосальна робота над розписом плафону Сікстинської капели означала, що треба так побудувати фігури, щоб вони пропорційно та органічно виглядали знизу. Мікеланджело багато експериментував з ракурсами. Бог зображений в активному русі, він летить наче в мушлі (символ, який прийшов ще з античних часів), він сповнений енергії. Цього не можна сказати про Адама, який наче прокидається зі сну. Мікеланджело зробив неймовірну річ: показав, що створення Адама не лише акт фізичний, але й духовний, в Адама наче вдихається життя.
Ще одну цікаву особливість помітив американський лікар Френк Лінн Мешбергер: мушля в якій летить Бог схожа на будову людського мозку в розрізі. Абсолютно неможливо стверджувати, що Мікеланджело зробив це випадково. Адже, він як і інші художники доби Відродження добре розбирались в анатомії та навіть проводили розтини.
«Нічна варта» Рембрандта ван Рейна на справді не нічна. Таку назву картина отримала серед глядачів завдяки темному тлу. Та як з’ясувалось під час реставрації, події розгортаються вдень, а потемнішали фарби з часом. «Виступ стрілецької роти капітана Франса Баннінга Кока і лейтенанта Віллема ван Рейтенбюрга» – ось справжня назва велетенського полотна.
Перша загадка картини розкрита: фарби потемнішали від часу. Та чому художник порушив правила парадного колективного портрету? Хто ця таємнича дівчинка, залита сонячним світлом і схожа на нещодавно померлу дружину художника Саскію?
Картина зображає момент, коли ротa амстердамських стрільців готується до патрулювання або виступу. Центр композиції займають дві ключові фігури: капітан Франс Банінг Кок, який одягнений у чорне, і лейтенант Віллем ван Рейтенбурґ у жовтому костюмі. Вони ведуть своїх людей вперед, і вся сцена наповнена динамікою та рухом, що є унікальним для групових портретів того часу, які зазвичай зображали фігури в статичних позах. «Нічна варта» привертає увагу своєю складною багатофігурною композицією. На картині присутні 34 персонажі, кожен з яких виразно зображений у своєму русі, одязі та з власною зброєю.
Однією з найвизначніших рис «Нічної варти» є майстерне використання світла і тіні, що створює драматичний ефект. Рембрандт, як і в багатьох інших своїх роботах, застосовує техніку світлотіні, щоб виділити ключові елементи картини і спрямувати увагу глядача на головних персонажів. Світло грає важливу роль у формуванні композиції, підкреслюючи центральних героїв і створюючи враження глибини та руху.
Окрім динаміки та світлотіні, «Нічна варта» насичена символами. Наприклад, капітан Кок жестом правої руки вказує вперед, що символізує його лідерство і рішучість. Лейтенант Рейтенбурґ, у жовтому, зображений у момент, коли тримає спис, підкреслюючи свою активну роль у групі. Усе це створює відчуття живої і реальної сцени. Маленька дівчинка на задньому плані, попри свою непомітність серед військових, є важливим елементом композиції. Вважається, що курка, яку вона тримає на поясі, натякає на символіку амстердамської роти стрільців, чий символ — пазур курки.
«Нічна варта» стала новаторським твором для свого часу через спосіб зображення групового портрету. До цього такі портрети зазвичай представляли фігури в спокійних, статичних позах, але Рембрандт наповнив свою роботу дією, емоціями та життям. Картина відрізняється від традиційних групових портретів тим, що показує момент руху, де персонажі взаємодіють між собою. Хоча картина зазнала критики у свій час через нестандартний підхід до групового портрету, пізніше вона отримала визнання і стала одним з найвідоміших шедеврів Рембрандта. Вона мала значний вплив на подальший розвиток європейського живопису, особливо в тому, що стосується групової композиції та роботи зі світлом.
«Юдит і Олоферн» Караваджо да Мерізі. Сюжет про сміливу іудейську жінку Юдит та вавилонського воєначальника часів Навуходоносора Олоферна був одним з найулюбленіших у живописців. Та Караваджо інакше трактував образ Юдит. Він відмовився від її дорогого вбрання і зобразив жінку в звичайному, повсякденному одязі. А крім того, він всіляко підкреслює огиду Юдит до Олоферна чи то до усічення його голови, яке Юдит провадить зі своєю служницею. Якщо ж звернутися до ранніх зображень цього сюжету, то Юдит не наділена такими яскравими емоціями. Вона або спокійно відтинає голову ворогу, або вже з гордістю несе її своєму народу. Чому ж Караваджо, який, як вважають, сам неодноразово був винен в людській смерті акцентував увагу саме на жахітті події, що відбувається? Чи може це говорити про те, що художник не був таким негідником, як прийнято про нього думати?
«Сад земних насолод» Ієронім Босх. Триптих, в якому питань більше ніж відповідей, як і у всій творчості Босха. Достеменно не відома навіть назва триптиху, як і всіх інших робіт Босха. Назви його картинам давали дослідники в більш пізні епохи.
Події триптиху розгортаються зліва на право: від Раю до Пекла. Босх насичує картину великою кількістю страшних образів та видів тортур. Він демонструє гріхи і не лише очевидні тілесні, а й ті, що сучасній людині складно зрозуміти. Наприклад, тортури пов’язані з музичними інструментами. Річ у тому, що в Середньовіччі поліфонія вважалися диявольським винаходом (як згодом і друкована книга). А з іншого боку, велетенські вуха, пронизані стрілою можуть вказувати на глухоту людей до євангельських істин. Ще один яскравий образ – це істота з головою птаха, яка поїдає грішників та скидає їх тіла через стравохід у вигляді пісочного годинника. Така собі алегорія часу, який безжальний до кожного.
«Дівчина з перловою сережкою» Ян Вермеер – візитна картка художника. А дівчину часто називають голландською Моною Лізою. Про картину є дуже мало відомостей. Достеменно не відомо, хто на ній зображений. Можливо це донька Вермеера – Марія. Картина сповнена ніжності та має характерний для Вермеера колорит. На початку ХХ століття найвідоміший фальсифікатор Генрікус Антоніус «Ган» ван Мегерен написав картину дуже схожу на «Дівчину з перловою сережкою» і видав її за оригінал XVII століття. Вона навіть потрапила до Національної галереї мистецтв у Вашингтоні. Та наразі вже доведено, що то була майстерна підробка. Загалом, завдяки Мегерену роботи у дослідників творчості Вермеера додалося.
«Дівчина з перловою сережкою» — один з найвідоміших творів голландського художника XVII століття Йоганнеса Вермеєра. Ця картина, яку часто називають «північною Моною Лізою», стала символом загадковості та ніжної краси, привертаючи до себе увагу глядачів з усього світу. Її історія оповита таємницею, а зображена дівчина викликає численні питання про свою особистість і значення.
На картині зображена молода дівчина, що повертається на глядача через плече, створюючи відчуття раптового погляду, який ось-ось зустрічається з вами. Вона одягнена у просту жовто-блакитну хустку та темний одяг. Перлова сережка, що стала центральним елементом картини, додає легкості та елегантності її образу. Цей елемент символізує як багатство, так і чистоту, підкреслюючи витонченість дівчини.
Однією з головних причин, чому ця картина так захоплює, є унікальна техніка Вермеєра. Він майстерно використовує світло, яке м’яко лягає на обличчя дівчини. Світлотінь створює ілюзію глибини і реалістичності, завдяки чому глядач відчуває, ніби героїня стоїть прямо перед ним. Блиск перлової сережки чудово контрастує з м’якістю тканини її хустки та шкіри. Вермеєр також виділявся своїм умінням передавати текстури: блискуча поверхня сережки, шовкова тканина одягу та ніжна, майже прозора шкіра дівчини — усе це створює враження надзвичайної реалістичності.
«Дівчина з перловою сережкою» стала одним із найбільш визнаних творів мистецтва, який досі захоплює глядачів своєю простотою та емоційною глибиною. Картина отримала широку популярність не тільки завдяки мистецьким якостям, але й завдяки однойменному роману Трейсі Шевальє, за мотивами якого зняли фільм. Це лише посилило інтерес до роботи Вермеєра та зробило її однією з найбільш відомих у світі.
«Меніни» Дієго Веласкес – це фантастичний шедевр, який надихав безліч художників, включаючи Пабло Пікассо. А сам Веласкес взяв ідею складної побудови простору у Яна ван Ейка, в картині, про яку написано нижче.
Загадка картини полягає в тому, що придивившись уважно стає зрозумілим, що художник пише не тих людей, які йому позують. Тобто, на картині явно позує маленька інфанта, але художник стоїть за її спиною. А ось в дзеркалі за спиною художника ми бачимо відображення королівського подружжя. Полотно, яке більше за людський зріст, перед яким стоїть Веласкес, явно розраховано на парадний портрет короля і королеви. Але ми бачимо їх прекрасну доньку зі свитою, художника за мольбертом та ще два простори (в дзеркалі та за дверима в які виходить камердинер).
Картина «Меніни» (1656) – це багатошарове полотно, яке постійно вражає дослідників і глядачів глибиною змісту і технічною досконалістю. Назва «Меніни» перекладається як «фрейліни» і стосується придворних дам, які супроводжували інфанту, дочку іспанського короля Філіпа IV. На передньому плані картини зображена інфанта в оточенні своїх фрейлін, карликів і собаки. Праворуч стоїть художник сам Веласкес з пензлем у руках, зобразивши себе в процесі роботи над полотном. Позаду можна побачити короля Філіпа IV і королеву, їхні постаті відображені в дзеркалі на задній стіні кімнати. Ця незвичайна композиція одразу привертає увагу глядача, адже головна дія відбувається в просторі картини, але при цьому дзеркало додає ще один вимір. Завдяки цьому ефекту, глядач почувається частиною сцени, немов знаходиться по той бік полотна, відображаючись у тому самому дзеркалі.
Мистецька техніка Веласкес відзначається своєю надзвичайною майстерністю в зображенні світла та тіней, а також у використанні кольорів. Картина «Меніни» є яскравим прикладом цієї майстерності. Світло падає на обличчя інфанти і її оточення, підкреслюючи деталі одягу, тканин та виразів облич. Техніка вільного мазка, яку використовував Веласкес, створює ілюзію простору, перспективи і текстури, що робить картину надзвичайно реалістичною.
«Меніни» надихали багатьох художників, включно з Пабло Пікассо, який створив цілу серію варіацій цієї картини у своєму унікальному стилі. Вплив Веласкеса можна помітити і в роботах сучасних митців, які прагнуть поєднувати реальність і мистецтво у нових формах.
«Портрет подружжя Арнольфіні» Ян ван Ейк – це картина з якої Веласкес запозичив прийом з дзеркалом. Найвідоміша картина ван Ейка показує нам сімейну пару: флорентійського купця Джованні Арнольфіні з дружиною. Можливо картина зображує їх дім в Брюгге. Існує версія, що дружина Арнольфіні померла (над її головою загасла свічка) і чоловік замовив сімейний портрет в знак вірності дружині. Це твердження підтримується зображенням собачки.
Картина «Подружжя Арнольфіні» (1434) – один з найвідоміших і найзагадковіших творів нідерландського художника Яна ван Ейка. Ця робота вважається шедевром північного Відродження та символом майстерності художника у використанні деталей, світла і перспективи. Полотно містить багато елементів, які роблять його предметом численних досліджень та інтерпретацій.
На картині зображено подружню пару в момент, який вважається або шлюбним обрядом, або символічним укладенням контракту. Ідентичність пари не викликає сумнівів — це Джованні ді Ніколао ді Арнольфіні, італійський купець, та його дружина. Їхні фігури зображені у спокійній і формальній позі, стоячи у кімнаті, яка наповнена численними символами багатства, статусу і родинного життя. Чоловік і жінка стоять, тримаючись за руки, що натякає на урочистий момент їхнього єднання. Положення їхніх рук і вирази облич створюють відчуття спокою і гармонії.
Кожен елемент картини містить символічний підтекст. Однією з центральних деталей є дзеркало, що висить на задній стіні кімнати. У відображенні дзеркала можна побачити ще дві фігури, які, ймовірно, є свідками цієї сцени, одна з яких, як вважають, міг бути сам ван Ейк. Собака біля ніг подружжя символізує вірність і відданість, а зняте взуття натякає на святість моменту.
Ян ван Ейк був одним із перших художників, хто використовував техніку олійного живопису з такою майстерністю. Саме завдяки цій техніці він зміг досягти надзвичайної реалістичності й багатошаровості в зображенні текстур, світла і тіней. Деталі картини, такі як фактура тканин, відблиски світла на дзеркалі або блиск золота на люстрі, роблять полотно приголомшливо реалістичним. Світло на картині передане з великою точністю. Ван Ейк майстерно зобразив природне світло, що потрапляє через вікно зліва, створюючи гру тіней і відблисків, що підсилює реалістичність сцени.
Картина відображає суспільні норми, естетику та побут заможного купецького класу XV століття. Картина мала величезний вплив на розвиток мистецтва, особливо в плані використання світла та уваги до деталей. Ван Ейк став зразком для багатьох поколінь художників, а його новаторська техніка олійного живопису відкрила нові горизонти в європейському мистецтві.
Та ще зверніть увагу на прекрасне дзеркало, в якому видно двох людей. Імовірно це сам Ян ван Ейк з братом Хубертом або зі своїм учнем. Це не єдина картина ван Ейка де з’являються ці двоє. Дзеркало оформлене в раму з зображенням Страстей Христових в медальйонах. І тут Панофський (провідний історик та теоретик мистецтва, який досліджував іконологію картин старих майстрів) знаходить ще один доказ тому, що жінка, яка зображена на картині померла. Страсті з боку чоловіка оповідають історію до смерті Ісуса, а з боку жінки – після розп’яття.
Видатний дослідник Ервін Панофський вважає, що на картині зображене весілля, а двоє людей, які відображаються у дзеркалі – свідки. Правда, постає питання, де ж знаходиться священник, який мав освятити цей шлюб та зареєструвати його.
«Сікстинська мадонна» Рафаель Санті – найвідоміше зображення Богоматері. Велетенське полотно 265 х 196 см. було написане на замовлення Папи Юлія ІІ в знак перемоги над французькими військами, які вторглись в Ломбардію.
В XVI столітті італійці ще багато писали на дошках, та Рафаель взяв для такої монументальної роботи полотно. На полотні зображена Мадонна (існує версія, що вона була написана з коханої Рафаеля Форнаріни, однак немає остаточних доказів в тому, що це дійсно так) з маленьким Ісусом на руках. Біля неї папа Сикст ІІ (власне тому Мадонна і має назву Сікстинська) та Свята Варвара. Сикст ІІ був дядею Юлія ІІ, тому новий Папа намагався якомога більше прославити свого родича та розвінчати пам’ять про понтифіка з родини Борджиа. Внизу ми бачимо двох янголят, які спираються начебто на нижню частину рами картини. Але, на справді, це Гроб Господній. Тобто, Рафаель зав’язує в свою композицію всю історію Христа від народження до свого жертвоприношення. І Марія, яка парить на картині знає чим закінчиться земний шлях її сина.
«Буря» Джорджоне да Кастельфранко – це ще одна загадкова картина доби Відродження. Сама фігура Джорджоне є доволі загадковою. Неперевершений художник, в майстерні якого починав свій творчий шлях Тіціан. Джорджоне міг би зробити ще багато прекрасних картин та він помер від чуми в 1510 році.
Що ж стосується картини «Буря», то її сюжет не з’ясований досі. Можливо тут проілюстрована поема Джованні Боккаччо «Ф’єзоланські німфи». Можливо тут зображена циганка і вояк, який її охороняє. Але лишається відкритим питання від чого охороняти жінку з дитиною в безлюдному просторі. Та найбільше вражає зображення природи, яке й дало назву картині дослідниками пізніших поколінь. Якщо ж взяти фрагмент картини з зображенням блискавки, то це може бути повноцінною картиною. Бачення природи Джорджоне надихало на дослідження пейзажів не одне покоління майбутніх художників. Більше про історію пейзажу можна почитати в статті «Пейзаж. Становлення жанру».
Детальніше про найзагадковіші картини світу дізнавайтесь на лекціях з історії європейського мистецтва. А відчути особливості живопису та спробувати техніку олійних фарб можна на майстер-класах олійного живопису в арт-студії «Ліхтарик».
Кожен майстер-клас або лекції арт-студії «Ліхтарик» можна подарувати у вигляді подарункового сертифіката. Знайомтесь з мистецтвом, займайтесь творчістю та насолоджуйтесь життям разом з улюбленими майстер-класами та лекціями.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
