Мікеланджело та його Сікстинська капела

Подзвоніть зараз і замовте

Мікеланджело ді Франческо ді Нері ді Мініато дель Сера і Лодовіко ді Леонардо ді Буонарроті Сімоні – таке ім’я скульптора, художника та одного з найвидатніших майстрів не лише доби Високого Відродження, а й всієї європейської історії мистецтва. Його тривале життя було насичене амбіційними проектами та сміливими творчими рішеннями. За свої 88 років Мікеланджело не лише лишив велетенський творчий доробок, а й зробив справжню революцію в скульптурі. Крім того, він був вправним архітектором та прославився як видатний художник. Хоча саме з живописом у Мікеланджело було найбільше складнощів.

Найбільш успішним та відомим проектом Мікеланджело був розпис плафону Сікстинської капели в Ватикані. Ця капела була побудована в 15 столітті на замовлення папи Сікста IV. Та парадокс полягає в тому, що по суті це перша фреска Мікеланджело, а його досвід в живописних роботах іншими техніками також був не великим на момент початку роботи ата річ в тому, що Папа Юлій ІІ наполягав на тому, щоб саме Буонарроті розписував найскладнішу частину Сікстинської капели. А характер Юлія ІІ був суворим та відмовити такому замовнику було ой як не просто. Хоча замкнений, впертий та з елементами параної Мікеланджело і намагався відхреститися від цієї роботи. Тим більше, майстер був ображений на Папу через його відмову від продовження роботи над амбітним проектом усипальниці. Мікеланджело вже привіз в Рим каррарський мармур для висічення скульптурних композицій, призначених для усипальниці Папи. Але Юлій ІІ зупинив роботу, відмовившись покрити витрати скульптора на транспортування мармуру. Тому, Мікеланджело покинув Рим та повернувся до рідної Флоренції.

Але, у Юлія ІІ були інші плани на геніального флорентійця. Жоден інший митець того часу не міг собі дозволити такого тривалого вмовляння себе про повернення до Риму. Та гордість Мікеланджело і його суворий та впертий характер дозволили йому тривалий час іти проти волі Папи. На стільки довго, що герцог тосканський навіть почав побоюватись військового конфлікту з Римом через необхідність видати впертого скульптора.

Мікеланджело був вундеркіндом, як би ми зараз сказали. В п’ятнадцять років він вчився в школі мистецтв під покровительством Лоренцо Медічі – Садах Сан-Марко. До того, він перебував на навчанні в майстерні Доменіко Гірландайо. В дев’ятнадцять років працював скульптором в Болоньї, а потім переїхав до Риму, де створив одну з найкращих своїх скульптур – «П’єту». Наступна скульптура – «Давид» ще раз підкріпила його статус генія. Хоча, не слід забувати, що за законами тогочасного суспільства, навіть майстри такої величини як Мікеланджело були всього лише ремісниками. Не зважаючи на те, що він був досить не бідною людиною. Його робота коштувала дорого. Та все ж, він був простим ремісником, який залежав від волі замовників. Тим більше, коли мова йде про такого замовника, як Папа Римський. Крім Юлія ІІ, Мікеланджело виконував замовлення ще для восьми Пап. Та Мікеланджело був скульптором. Мармур був його головним інструментом, а не фарби та пензлі.

Тут слід зазначити, що найскладнішою з усіх живописних технік була фреска. На відміну від темпери або олійних фарб, фреска потребує швидкої та точної роботи. Розмір фрескових робіт також надзвичайно великий. Хоча Мікеланджело і був учнем одного з найкращих майстрів фрески – Доменіко Гірландайо – та навчання в майстерні було не тривалим, а згодом не було жодної самостійної фрески. Був задум «Битва при Кашині» – фрески для Палаццо Веккйо, присвяченій перемозі флорентійців над пізанцями в 1364 році та справа далі створення картону не пішла. А задум був геніальним – два генія Мікеланджело та Леонардо, дві фрески, один зал в Палаццо Веккйо.

Щоб зрозуміти всю складність фрески – скажу, що ця техніка так і не піддалася великому Леонардо. Хоч він і зробив свою всесвітньо відому «Таємну вечерю» та через недотримання технології вона почала псуватися ще під час роботи. Така ж сама ситуація спіткала його і в роботі над «Битва при Ангрії» в Палаццо Веккйо, яку він так і не закінчив.

Особлива техніка фрескового живопису доби Відродження була запозичена у етрусків. Вона бере свій початок в 1270 році та виникає в римській майстерні П’єтро Ченні ді Пепі, відомого як Кавалліні. Його манера і техніка мала значний вплив на Джованні Ченні ді Пепі на прізвисько Чімабуе, який в свою чергу передав знання великому Джотто. Суть фрески полягає в тому, що майстер має весь час працювати по сирому тиньку, який називається інтонако. Інтонако – це поєднання вапна і піску. В роботі над плафоном Сікстинської капели, Мікеланджело вдався до експерименту і замість піску використав попіл з Везувію. Він знав, що цей матеріал активно використовували римські архітектори античності.

Та перед тим як почати роботу над розписом плафону, Мікеланджело треба було змайструвати риштування, потім нанести нижній шар штукатурки (так зване аріччіо) завтовшки два сантиметри. А далі художнику лишалося тільки чекати поки аріччіо повністю висохне. Це було вкрай важливо, бо якщо поспішити, то вапно в аріччіо вступить в реакцію з пігментами, які наносяться на другий шар штукатурки (інтонако). А ця реакція, в свою чергу, не лише псує кольори, а й може призвести до серйозного отруєння всіх присутніх при розписі стіни.

Пігменти для своєї фрески Мікеланджело вибирав дуже ретельно. Найкращі пігменти традиційно можна було знайти в Венеції. Саме в її порт привозили пігменти з різних країн. Саме тут пігменти були найчистіші. Але, Мікеланджело, віддавав перевагу всьому флорентійському. Тому і пігменти замовляв у Флоренції. Місцеві художники входили в один цех з аптекарями та лікарями. Така дивна комбінація була пов’язана з використанням одних і тих самих речовин в живописі та медицині. Найкращими виробниками пігментів вважалися монахи ордену джезуїтів (не плутати з ієзуїтами).

При роботі з фрескою важливо знати хімічні властивості пігментів та їх взаємодії з вапном. Так, у фресках не можна використовувати мінеральні пігменти. Щоб оминути цю складність художники писали мінеральними пігментами «а секко» (по сухому). Але така комбінація живопису скорочувала тривалість життя живописного твору. Крім того, замовники не любили такі хитрощі та прописували в документах, що фрески мають виконуватися майже повністю «а фреско» (по мокрому).

Не маючи достатньо досвіду роботи з фрескою  (а по факту майже повністю без досвіду),  перша робота Мікеланджело над плафоном Сікстинської капели – сцена «Всесвітнього потопу» зайняла багато часу. Художник створював картон (макет в натуральну величину), потім переносив зображення на стіну і вже потім працював з фарбами. Перейшовши до розпису люнетів, Мікеланджело відмовився від картонів. Він робив сотні ескізів до кожної сцени, але фігури він вже писав «від руки» одразу на площині стіни. Так, на написання фігур по два метри заввишки без картону у Мікеланджело йшло всього один-два дні. Це шалений темп роботи, який вражає навіть зараз. Особливо якщо уявити собі відсутність попереднього досвіду роботи з фресками, складність роботи на стелі, роботу на висоті та необхідність спускатися на кілька метрів вниз, щоб побачити як виглядає робота з відстані.

За свідченнями друга Мікеланджело та його біографа – Джорджо Вазарі – він сам розписав плафон без жодних помічників. Але це не зовсім так. З ним не працювала велика артіль підмайстрів, як це прийнято в таких роботах. Однак, на різних етапах у нього було три-чотири помічники. На початку робіт помічників він брав з досвідом роботи в майстерні видатного фрескіста Гірландайо. Саме на цьому етапі Мікеланджело найбільше потребував допомоги. Згодом він замінив досвідчених майстрів на технічних виконавців, які просто могли виконувати доручення метра. Працювати з Мікеланджело було складно. Він був суворий та вимогливий, не приділяв особливої уваги побуту ні своєму, ані своїх помічників. Художник був одержимий процесом роботи. По-перше, він прагнув якомога скоріше виконати і закінчити роботу, яка від самого початку була йому нав’язана Юлієм ІІ. По-друге, він сподівався, що після розпису плафону зможе врешті повернутися до найамбітнішого свого проекту папської усипальниці.

Під час роботи над плафоном Сікстинської капели Мікеланджело працював не як художник, а як скульптор. Він буквально ліпив форму всіх своїх масивних фігур. Художник, як і багато його колег того часу прекрасно знався на анатомії. Мікеланджело тривалий час займався препаруванням трупів, вивчав кістки, м’язи та тканини людини, щоб ідеально передавати їх в своїх скульптурах, а згодом і живописних роботах.

Та для своїх фігур на плафоні він не завжди використовував ескізи натурників, часто це ескізи античних скульптур. В тому числі й найвідомішої скульптурної групи античності – Лаокоон. Ще один біограф Мікеланджело – Асканіо Кондіві – пише, що у художника була феноменальна пам’ять. Намалювавши тисячі фігур він ніколи не повторювався в позах. Завдяки прекрасній пам’яті, Мікеланджело зміг в короткі терміни придумати кілька сотень поз для фігур плафону Сікстинської капели.

1115 квадратних метрів плафона Мікеланджело розписав практично сам всього за  чотири роки. Саме ця робота стала для Мікеланджело візитівкою на багато сотень років. Жодна інша робота не принесла йому такої слави. За жодну іншу роботу він не хотів братися більше, ніж за цей розпис.

Довго експериментуючи з технікою, зустрівшись з пліснявою, грибком та сіллю, які проступили на першому етапі роботи над плафоном, Мікеланджело знайшов свій рецепт, який довів, що йому під силу будь-яке завдання. Цілих два століття кольори фрески на плафоні були яскравими наче в перший день після написання композиції. Розпис майже ідеально пережив кілька протікань даху, просідання стін та потужний вибух в замку Святого Янгола неподалік в 1797 році.

Згодом фреску неодноразово реставрували. До ХХ століття реставрації скоріше шкодили роботі Мікеланджело, ніж допомагали. Однак, остання реставрація фрески змогла очистити її від нашарувань минулих поколінь, а також наслідків богослужінь. Відвідувачам капели знову відкрились первинні кольори Мікеланджело. А масштабний проект по оцифровуванню зображень Сікстинської капели дав можливість роздивитися неймовірні фігури титана епохи Відродження не виходячи з дому.

Більше про Мікеланджело та інших художників італійського Відродження Ви можете дізнатися на курсі лекцій з історії європейського мистецтва в арт-студії «Ліхтарик».

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам