Альбрехт Дюрер (1471 – 1528) – це найвидатніший німецький художник доби Відродження. Безумовно, говорячи про Відродження, перше, що приходить на згадку – це мистецтво Італії. Та саме Дюрер ввів Німеччину в ренесансний контекст, підняв свою країну на вершину мистецтва доби Ренесансу.
Дюрер народився в Нюрнбергу і прославив своє місто на весь європоцентричний світ. Він працював олійними фарбами, писав вівтарні композиції та був неперевершеним графіком, крім того, займався теоретичною діяльністю, писав трактати по теорії мистецтва.
Дюрер залишив по собі більше 1100 малюнків:
Навіть зараз цей перелік творчого спадку Альбрехта Дюрера поповнюється завдяки дослідженням. В 2005 році з’явилась інформація про те, що вітраж із зображенням Мойсея в соборі Святого Якова у Страсбурзі був виконаний за ескізами Альбрехта Дюрера.
Ще одним своєрідним підтвердженням геніальності митця є напад на його картини в музеях. Це неможливо пояснити, та люди, які намагаються знищити в музеях картини, обирають виключно найвизначніші твори мистецтва. Так, 1 квітня 1988 року три картини Дюрера в Мюнхенській пінакотеці зазнали пошкодження внаслідок того, що відвідувач облив їх сірчаною кислотою, зруйнувавши живописний шар «Оплакування Христа» (1500), «Вівтаря Паумгартнерів» (1503) та «Сім скорбот Марії» (1500). Сума збитків склала 35 млн євро. Хоча роботи пензля Дюрера, як і інших видатних митців – безцінні, адже вони унікальні. Картини довго перебували на реставрації і зараз знову прикрашають зали в Старій пінакотеці в Мюнхені.
Альбрехт Дюрер став своєрідним місточком між традиціями італійського ренесансу та мистецтвом середньовічної Німеччини. Крім того, Дюрер написав чимало автопортретів і активно експериментував з образами. Перший автопортрет, який дійшов до нашого часу був написаний 1484 році, коли юному художнику було лише 13 років. Зараз ця робота зберігається у Відні, в колекції галереї Альбертіна. Цей автопортрет написаний срібним олівцем і в куті є напис: «я написав це стоячи перед дзеркалом, так я виглядав в 1484 році, коли був дитиною». За життя Дюрер написав автопортретів більше ніж будь-хто з художників ренесансної доби.
Батько художника, Альбрехт Дюрер-старший мав звання «золотих справ майстра» в Нюрнберзі, куди переїхав у віці 17 років з Угорщини. Дюрер молодший почав своє навчання в майстерні батька. З 1486 по 1489 роки навчався у гравера і художника Міхаеля Вольгемута (1434 – 1519). В 1492 році Дюрер переїхав у Швейцарію в місто Базель. Протягом двох років, які він працював у Базелі, скоріш за все художник відвідував Страсбург у Франції та Нідерланди. Через два роки він повернувся в Нюрнберг і відкрив власну майстерню.
В майстерні Дюрера завжди було багато учнів:
Повернувшись в Нюрнберг, Альбрехт Дюрер одружується. Наречену йому знайшов батько, доки сам художник був у подорожі. Агнеса Фрей походила з родини, де батько був механіком та майстром по обробці металу, а мати – з аристократичної Нюрнбергської сім’ї.
1495 року Дюрер здійснив подорож до Італії, як центру мистецького життя. Поштовхом для подорожі стала втеча від чуми, яка вирувала в Нюрнберзі. В Італії Дюрер вивчав античне мистецтво та сучасні йому ренесансні нововведення, як от закони перспективи та анатомічні пропорції людини і їх зображення.
Вважається, що у Венеції Дюрер написав «Святого Ієроніма» (1521) і «Мадонну Баньякавалло» (також відома як «Покрова Пресвятої Богородиці») (1505). Остання картина весь час зберігалась в Італії та була заново віднайдена в Равенні після Другої світової війни.
Повернувшись з цієї поїздки він протягом всього життя писав теоретичні трактати про математичні пропорції, які можна застосовувати при малюванні та описував свої експерименти в живописі та графіці.
Окремим етапом творчості Дюрера була графіка. Певно, найвідоміша графічна серія його робіт – це «Апокаліпсис», яка складається з 15 гравюр. Ця серія написана 1498 року і натхненна суспільними настроями по очікуванню апокаліпсису в 1500 році. За літературну основу для цієї графічної серії Дюрер бере сцени з Одкровення Івана Богослова. «Апокаліпсис» приніс Дюреру всесвітню славу і відомість.
1500 рік люди в Європі зустрічали в очікуванні кінця світу. Ті з нас, хто пам’ятає міленіум можуть собі уявити, що відбувалось з людьми за пів тисячоліття до того. Підливали олії у вогонь апокаліптичних очікувань так звані знамення: комети, сонячні затемнення, землетруси та чума.
Для Нюрнберга злам століть був часом розквіту попри все. Це було найбільше місто в Священній Римській імперії після Кельна. Це був потужний мистецький і культурний центр. Особливе місце в цьому центрі займав Дюрер, який був сміливим у своїй творчості та цікавився всіма новинками, які існували в той час.
Саме 1500 року Дюрер пише найвідоміший свій автопортрет олією на дерев’яній панелі, яку зараз можна побачити в Старій пінакотеці Мюнхена. Вважається, що художник писав автопортрет перед дзеркалом. Та тут є важливий технічний нюанс. Дзеркала в той час були випуклими і суттєво спотворювали зображення. Адже муранські майстри склодуви лише в 1516 році змогли виготовити дзеркало з пласкою поверхнею. Художнику на зображенні 28 років, він вдягнений в дорогий хутряний одяг і має довге кудряве волосся. Таке зображення себе нагадує образ Ісуса Христа, якого часто зображували фронтально. Цей автопортрет має неймовірну ступінь реалістичності. Цим автопортретом Дюрер показував, що прагне такої самої поваги до себе в Німеччині, яку мали художники в Італії. Але ставлення до майстрів в двох країнах було дуже різним.
Окрім написання окремих автопортретів, Дюрер часто зображував себе у вівтарних композиціях. Це було досить розповсюдженим явищем серед художників того часу, особливо в Італії. Так, автопортрети Рафаеля і Мікеланджело можна знайти на їх фресках «Афінська школа» (1509-1511) та «Страшний суд» (1541) відповідно.
Дюрер був надзвичайно успішним гравером. Його гравюри активно продавались, він навіть найняв людей, які займалися суто продажами. Та митець займався і живописом, як олійними фарбами так і аквареллю, в якій він досяг найвищих висот.
Майстерність Дюрера в акварелі була такою, що сучасні мистецтвознавці навіть порівнюють його акварельні роботи з пленерним живописом імпресіоністів. Особливої уваги заслуговує акварель «Дикий заєць» (1502) з колекції Альбертіни. Ніхто до Дюрера не використовував акварель з такою легкістю та детальністю зображення.
1505 року Дюрер знову вирушає до Італії, де відвідує Болонью і Венецію. Під час цього візиту він глибше знайомиться з роботами одного з найкращих венеційських художників – Джованні Белліні. Також, Дюрер знайомиться з роботами Андреа Мантеньї. Крім того, Дюрер та Рафаель обопільно цінували творчість один одного і ходять чутки, що вони обмінювались своїми роботами.
Після повернення в Нюрнберг, Дюрер отримує замовлення від імператора Священної Римської імперії Максиміліана І. 1519 року Дюрер пише портрет імператора, який зараз зберігається в Музеї історії мистецтв Відня. В лівому верхньому куті зображений імператорський герб. Справа від герба, над головою імператора довгий напис латиною, яка вихваляє досягнення династії Габсбургів.
Після Італії, Дюрер пише чималу кількість портретів знатних людей свого часу, як італійців та італійок, так і німців та німкень. Один з найкращих прикладів таких портретів – це «Портрет молодої венеційки» 1505 року, який зараз зберігається в Музеї історії мистецтв у Відні. Хто саме ця дівчина невідомо, можливо це одна з венеційських куртизанок. Реалістичність зображення та майстерність художника вражають.
1514 року Дюрер створює одну з найвідоміших своїх гравюр «Меланхолія», яка оповита легендами не менше ніж «Джоконда» Леонардо да Вінчі. За словами Джорджо Вазарі, який вважається першим істориком мистецтва, ця картина «вражає цілий світ». Ця гравюра має формат лише сторінки А4 та її досліджували протягом століть всі, від істориків мистецтва до математиків і астрономів. Квадрат в правому верхньому куті гравюри складається з цифр, які в сумі по горизонталі, вертикалі та діагоналі складають число 34. Жінка з крилами слугує персоніфікацією меланхолійного темпераменту. Про темпераменти за доби середньовіччя було написано багато трактатів. Путті, човен, робочі інструменти, геометричні тіла вказують на різноманітні творчі можливості людини.
Дюрера в повній мірі можна назвати ренесансною людиною. Він втілив тогочасний ідеал універсальності, працюючи в живопису, графіці та навіть скульптурі.
В 1510 році Дюрер розробляє дизайн надгробку для усипальниці Фуггерів в церкві Святої Анни в Аугсбурзі, які володіли найбільшим торговельно-лихварським домом Німеччини, виступали кредиторами монархів та шляхти та займались фінансуванням експедиції Христофора Колумба.
Помер Дюрер від ускладнень малярії в квітні 1528 року. На надгробку написали: «Все, що було смертного у Альбрехта Дюрера покоїться тут». А його безсмертний спадок досі продовжує вражати уяву як мистецтвознавців та художників, так і відвідувачів музеїв, які знайомляться з живописними або графічними роботами видатного майстра.
Більше про творчість художників доби Відродження, зокрема Альбрехта Дюрера можна дізнатись на лекціях від арт-студії «Ліхтарик». Крім того, в студії можна помалювати в різноманітних техніках або замовити корпоративний майстер-клас на свою локацію чи онлайн лекцію для своєї компанії. На всі лекції та майстер-класи ви можете придбати подарунковий сертифікат.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
