Чи знаєте ви, звідки походять найстарші гончарні віроби, де в Україні створюють найкреативніші візерунки та як відзначив гончарів Національний банк України? Відповіді на ці питання та інші цікаві факти про гончарство в Україні та світі читайте далі.
1. Слово “гончар” походить від стародавнього «гърнъ» – “горно”, що означає піч для випалювання.
2. Найстаршими гончарними виробами вважаються виготовлені з глини посудини, що були знайдені на острові Хонсю (Японія), – їхній вік складає більше 13 тисяч років.
3. Трипільці (приблизно 5 тисяч років тому) створювали керамічні вироби, що відрізнялися унікальними орнаментами та символами. Зокрема, трипільські глечики прикрашалися геометричними орнаментами, що мали сакральне значення. Сучасні гончарі часто звертаються до трипільської тематики, надихаючись формами та візерунками, які дійшли до нас крізь тисячоліття
4. Гончарна майстерність здавна була овіяна містичним ореолом: різні народи пов’язували гончарів як з темними, так і з світлими силами. На темній стороні гончар опинився завдяки роботі з вогнем – одним з головних атрибутів ремесла. Раніше місце для теплової обробки глини знаходилося нижче рівня землі, що вже одним тільки виглядом нагадувало про потойбічний світ. Божественне ж походження гончарству надає процес творення: в Єгипті навіть є легенда, що бог родючості Хнум створив на гончарному колі і людину, і весь світ. Подібні міфи є у шумерів і у древніх африканських племен.
5. В давнину дівчата ворожили за допомогою гончарних майстрів. Незаміжні панянки потайки підкладали до візку гончара личак з правої ноги та спостерігали: куди гончар поїде, звідти й наречений буде.
6. Розбиття горщика символізувало початок нового етапу життя чи здобуття нового статусу, тому цей обряд часто здійснювали на весіллі, при народженні та на похованні.
7. Столиця українського гончарства – село Опішня Полтавської області. Ще з ХІХ століття вироби місцевих майстрів користувалися попитом в Європі та прикрашали колекції світових знавців. Саме в Опішні знаходиться навчальний заклад з вивчення традицій та техніки ремесла, а також Національний музей гончарства.
8. Кожний український регіон має свої особливості гончарного виробництва. Подільскі вироби вирізняються полум’яно-червоним кольором. Чернігівські майстри роблять білий глазурований посуд, поліські – накладають барочні візерунки на сіре, чорне та синьо-чорне тло. Гуцульські майстри відомі високомистецьким розписом та різноманітністю малюнків – на їхніх виробах можна побачити і тварин, і побутові сцени.
9. У 2010 році Національний банк України ввів в обіг пам’ятні монети номіналами 10 і 5 гривень “Гончар”.
10. Гончарний круг з’явився близько 3000 року до нашої ери в Месопотамії. Винахід гончарного круга став переломним моментом для розвитку ремесла, адже він дозволив виготовляти симетричні, більш витончені форми. Завдяки цьому зросла продуктивність, і майстри змогли розширити асортимент виробів.
11. Глина — основний матеріал у гончарстві, проте вона не завжди однакова. Існує кілька видів глини: каолінова, червона, біла, шамотна. Наприклад, каолінова глина використовується для виготовлення фарфору, оскільки вона дуже дрібнозерниста і пластична. Червона глина часто застосовується для створення міцного, витривалого посуду. Вибір глини залежить від бажаного ефекту та функції виробу.
12. Сьогодні кераміка стає популярною альтернативою пластику завдяки її екологічним властивостям. Глина, яка використовується у гончарстві, не забруднює довкілля і легко переробляється. Це робить керамічні вироби не тільки привабливими, але й безпечними для природи, що особливо актуально в наш час.
У сучасному побуті глиняний посуд майже повністю поступився місцем фабричним виробам, але гончарство й досі не втратило своєї творчої привабливості. Саме тому зараз так популярні майстер-класи, на яких тисячі українців дізнаються, як ліпити з глини.
Український глиняний посуд в основному виробляється в кількох гончарних центрах. Певно, найвідоміший з них – Опішнянський з їх академією гончарства. Окрім села Опішне в Україні існують інші великі гончарні осередки. Найбільшу конкуренцію опішнянській кераміці складає кераміка косівська. Гончарні розписні вироби створюють дома затишок. Приготована в керамічному посуді їжа смачніша.
Технологія гончарного виробництва дивним чином мало змінилася за багато тисячоліть. Глиняні вироби досі формують на гончарному крузі. Народні майстри досі віддають перевагу механічному гончарному кругу, який треба крутити ногою. Єдине що суттєво полегшило технологію виготовлення гончарного посуду – електрична піч для випалу глиняних виробів. Але перед тим як випалювати глиняні вироби їх треба гарно висушити. Як сушити глину для гончарства? Найкраще лишити сохнути гончарні вироби в природному середовищі без потрапляння прямих сонячних променів. В залежності від пори року на повне висихання гончарного виробу може піти вид кількох днів до двох тижнів.
Де ж беруть глину для гончарства? Українські гончарі переважно працюють з місцевою глиною, яку привозять зі Слав’янська. Майстри займаються гончарством у своїх майстернях, де є все необхідне.
Після виготовлення глиняного посуду на гончарному крузі його прикрашають орнаментами. Традиційні орнаменти глиняних виробів можуть розповісти про регіон походження кераміки.
Глиняний посуд неймовірно душевний. Посуд ручної роботи маю свою особливу енергетику. Керамічні горщики, які пройшли молочення ідеально підходять для запікання їжі. Керамічні чашки довго тримають тепло улюбленого напою. А якщо такий посуд ще й зроблений власноруч, він стає улюбленим на вашій кухні.
Наші гончарні майстер-класи відбуваються щодня і щодня в нашій студію створюється найдушевніший посуд. Прийшла й Ваша черга зліпити свій улюблений горщик.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
