Ілля Юхимович Рєпін (1844-1930) (сподіваюсь, скоро в офіційний правопис увійде все ж таки Ріпин) – це український художник, реаліст, академік імператорської академії мистецтв. Один з трьох митців царської доби, яких музей мистецтва Метрополітен (The Metropolitan Museum of Art) визнав українськими. Двоє інших – це Архип Куїнджі та Іван Айвазовський.
Ілля Юхимович народився неподалік Чугуєва на Харківщині (зараз місто потерпає від регулярних ракетних обстрілів з боку РФ) в далекому 1844 році. Художник походить з козацького роду Ріпа, тому українські мистецтвознавці і прагнуть змінити офіційний правопис з русифікованого Рєпін на Ріпин.
Ілля Рєпін прожив довге життя, він зробив карколомну мистецьку кар’єру та врешті дожив до страшних радянських часів, де його постать намагались використати для легітимізації кривавого режиму.
З юних років Ілля Ріпин займався іконописом, навчався в малювальній школі під керівництвом Івана Крамського (який теж мав українське коріння), а згодом, як і всі митці своєї епохи в Петербурзькій академії мистецтв. Принагідно нагадую, що ні в Харкові, ні в Києві художньої академії на той час не було. Щоб здобути вищу освіту, майбутні художники були змушені їхати в Петербург.
Київська академія мистецтв з’явиться тільки в 1917 році, а Харківська академія – в 1921 році. Відбуватись ці події будуть на хвилі ідей підтримки різних народів новоствореної держави, а потім засновників та головних митців розстріляють або відправлять у заслання.
Розквіт творчості Іллі Ріпина припадає на 1880-ті роки. Працює він в реалізмі. Створює серію портретів сучасників. Протягом всього свого творчого шляху він намагається зберегти контакти з рідною Слобожанщиною.
Під час навчання Ілля пише полотно «Воскресіння дочки Іаіра» (1870), завдяки якій художник отримав право на пенсіонерську поїздку в Європу на шість років. Хоча врешті перебував у цій подорожі менше часу. Такі поїздки були нормою для художників того часу.
Ілля Юхимович пише серію картин на українську тематику. Найвідоміші з них:
«Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1880-91). Картина існує в двох варіантах, один з них знаходиться у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва.
Над першим полотном робота тривала майже 12 років. Виставляв картину художник на персональній виставці, яка згодом пройшла в Чикаго, Мюнхені, Будапешті і Стокгольмі. Після тріумфального успіху, картину за колосальні 35 тисяч рублів купив імператор Олександр ІІІ.
Велику роль в роботі над деталями картини мала колекція старожитностей Василя Тарновського, образ якого теж можна побачити на картині. Отаман Сірко, один з ключових персонажів картини написаний з командувача Київського військового округу Михайла Драгомирова. Інші персонажі також написані з відомих людей, друзів Рєпіна, які мають українське коріння.
Для роботи над цією картиною, Рєпін багато їздив по українським селам, вивчав традиції та одяг, спостерігав та робив замальовки.
Для роботи над картиною, Рєпін радився з українським істориком Яворницьким, який допомагав Рєпіну в розробці козацької теми та був його добрим другом.
На момент більшовицької революції Рєпін жив в фінському Куоккала. Тоді це була частина російської імперії, а після революції стала частиною незалежної Фінляндії. До нової окупації частини Фінляндії, Рєпін був в безпеці, хоча його звичне життя і було зруйноване. Адже його майно в Росії було конфісковане і націоналізоване, він втратив можливість контактувати зі своїми покупцями (чимало з них були вимушені тікати, або були вбиті більшовиками).
В 1919 році Ілля Юхимович дарує фінському Товариству художників 23 картини російських художників, які не підтримали більшовицький переворот. Саме з цих подарованих Рєпіним картин почнеться історія найбільшого художнього музею Фінляндії у Гельсінки «Атенеум».
Проте, в СРСР щиро прагнули поверненню Рєпіна. Ця подія могла стати свого роду легітимізацією нового режиму. На засіданні Політбюро навіть затвердили резолюцію про повернення Рєпіна. Була інформаційна компанія начебто Рєпін хоче повернутись і пише відповідні листи, а уряд СРСР погоджується. Загалом, методи мало змінились у чекістів.
Про ставлення Рєпіна до більшовиків красномовно говорить його картина «Більшовик відбирає хліб у дитини» (1918).
До того ж в особистому листуванні він називав більшовиків «дикими» та виступав за неприйняття їх в європейських дипломатичних колах. Тобто, закликав до «кенселінгу», як би ми зараз сказали.
Останні роки життя Рєпін жив у Фінляндії, де він і був похований. Хоча за заповітом він хотів бути похованим у рідному Чугуєві, та через більшовицьку владу на Слобожанщині, дружина художника вирішила все ж порушити останню волю чоловіка.
Один із синів художника хотів навчатись в Академії Петербурга як батько, але був страчений після переходу фінсько-російського кордону.
Більше про українських та європейських митців можна дізнатись замовивши онлайн лекції в арт-студії «Ліхтарик». А спробувати себе в якості художника різних жанрів та знайти ще одне цікаве місце куди піти в Києві ви зможете в київській художній студії «Ліхтарик».
Зробіть приємне близьким та рідним придбавши подарунковий сертифікат на творчі майстер-класи та лекції з мистецтва.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
