Джотто ді Бондоне

Подзвоніть зараз і замовте

Якщо спитати пересічного перехожого про найвидатнішого художника всіх часів, то скоріш за все буде згадане ім’я Леонардо да Вінчі, Рембрандта ван Рейна, Пітера Пауля Рубенса, Рафаеля Санті чи Казиміра Малевича. І дуже малоймовірно, що пересічний перехожий згадає про великого Джотто ді Бондоне – художника, який зробив революцію в мистецтві, побудував міст між середньовічною традицією та ренесансом.

Існує легендарна історія про те, як юного Джотто, який випасав худобу та малював на камені вівцю побачив Чімабуе (ще один дивовижний художник Проторенесансу) і взяв до себе в учні. Чи настільки поетичною була їх перша зустріч достеменно не відомо, та Джотто певний час вчився в майстерні Чімабуе.

Події життя Джотто розгортаються на перетині XIII і XIV століть. Чімабуе мав багато замовлень та був найбільш затребуваним майстром свого часу. Він буквально відроджував італійське мистецтво після тривалого періоду занепаду. Падіння Риму, військові набіги варварів, значна втрата античного спадку відкинула італійське мистецтво на століття назад. І ось народився Чімабуе, який на основі візантійської традиції почав творити італійське мистецтво, а Джотто підхопив естафету і зробив квантовий стрибок в італійському мистецтві. Цей стрибок Джотто мав значний вплив не лише на італійських художників, він був визначальним для розвитку всього європейського мистецтва.

Джотто ді Бондоне народився близько 1267 року в Тоскані, де буде працювати переважну більшість свого життя. Флоренція буде його домом. Дружба з другою людиною, без якої не можливо уявити Ренесанс – Данте Аліг’єрі буде плідною та принесе багато корисного для майбутніх поколінь.

Якщо Чімабуе відкинув архаїчні композиції та змінив колорит церковного живопису, чим обумовив початок Ренесансу, то Данте написав «Божественну комедію» не латиною, а розмовною мовою. Це відкрило своєрідну «скриньку Пандори» і дало можливість художникам писати трактати про свою техніку та нові відкриття розмовною мовою, яка була доступна і молодому поколінню митців.

Джотто прожив довге життя, близько 70 років. Все життя плідно і багато працював над вівтарними образами, фресковими циклами, мозаїками та архітектурними проектами. Спадщина Джотто величезна і на щастя, багато його робіт дійшли до нашого часу.

В XIII – XIV століттях художники, на скільки б геніальними вони не були, в суспільстві сприймались виключно як ремісники. Тому до унікального дослідження  Джорджо Вазарі (1511 – 1574 роки) біографією художників ніхто особливо не цікавився. Саме Вазарі дає свідчення про те, що Джотто походить з родини хліборобів з Веспіньяно і про його зустріч в полі з Чімабуе. В той самий час, Данте (сучасник і друг Джотто) стверджує, що його віддали вчитися в майстерню ткача, звідки юний Джотто втік до художньої майстерні Чімабуе. Оскільки Вазарі славиться своїми красномовними історіями, то не дивно було б прикрасити і версію знайомства Джотто з Чімабуе. Вважається, що продовжив своє навчання Джотто в Римі у майстерні П’єтро Кавалліні, який був головним художнику Риму свого часу, а також тривалий час працював при дворі короля Карла ІІ Анжуйського. Головною особливістю робіт Кавалліні була його спроба створення об’ємних фігур. Цю манеру перейняв і розвинув Джотто.

Мозаїки Джотто, створені в старій базиліці Святого Петра, нажаль, загинули під час перебудови храму в XVI столітті. Та найбільш масштабні фрески Джотто в Падуї досі радують туристів. В 1303 році падуанський торговець і банкір, член лицарського ордену Гауденті Енріко Скровеньї запросив Джотто для розпису своєї сімейної капели. Енріко Скровеньї був першим меценатом, яких згодом буде чимало в ренесансній Італії. Його замовлення розпису Капели дель Арена дійсно історична подія. В 1330 році Скровеньї отримує у власність містечко Арена ді Падова з палацом, церквою, виноградниками та руїнами давньоримського амфітеатру. Єдина споруда, що збереглася з того часу – капела з фресками Джотто.

Необхідність створення сімейної усипальниці була обумовлена тим, що батько Енріко, Реджинальдо був настільки суворим лихварем, що місцевий священник заборонив його поховання на території міської церкви. Данте описує цю історію в «Божественній комедії» коли душа Реджинальдо потрапляє в пекло, а потім стараннями Енріко може піднятися в чистилище.

Саме амбітний задум Скровеньї та геній Джотто створюють революцію в мистецтві та встановлюють своєрідний водорозділ між середньовічними зображеннями та фресками новітніми. Джотто вперше досліджує глибину простору та робить її головним завданням живопису. Він моделює предмети тінню, надає фігурам об’єму та тілесності. Світло стає важливим елементом живопису і саме з Джотто дослідження світла в живописі бере свій початок. А світлотінь, яку доведе до досконалості ще один італійський геній – Караваджо да Мерізі – бере свій початок в падуанських фресках Джотто. Тут хочеться зауважити, що у нього не було жодних передумов для такого стрімкого розвитку мистецтва, лише напрацювання Кавалліні та Чімабуе, які наче зернятко впали на родючій ґрунт генію Джотто.

Джотто писав фрески в техніці, в якій згодом будуть працювати всі великі фрескісти (включаючи Мікеланджело і його розпис плафону Сікстинської капели) – «Буон фреско». В такому випадку фарби наносяться по мокрій штукатурці, що робить розписи більш стійкими. Ті ж фарби, які наносяться по сухому (на приклад, ультрамарин) зазнають значних пошкоджень з часом. Дослідники падуанських фресок порахували кількість стиків між різними шарами штукатурки і з’ясували, що Джотто зі своєю майстернею працював над розписами 852 дні. На стінах капели Джотто наче розказує історію життя Діви Марії та Ісуса Христа. Це справжня Біблія для неписемних, хоча капела і не була розрахована на велику кількість відвідувачів.

Релігійні сюжети у виконанні Джотто виглядають як побутові. Він відмовляється від традиційного золотого тла і розташовує персонажів на лоні природи або архітектури. Хоча природа та архітектура ще не досконало пропрацьовані – немає глибокої перспективи, та все ж це неймовірний крок вперед до реалістичного зображення.

Фігури Джотто виглядають монументально, художник привертає нашу увагу до жестів. Його фігури окреслені густим контуром, одяг виконаний великими пластами локальних кольорів. Манера письма у Джотто, як і у його попередників гладка.

Тут хочеться зупинитись і уважно подивитись на фрески Джотто. Після всього візуального контенту, який ми споживаємо у XXI столітті та неймовірних шедеврів Високого Відродження і Бароко може здатися, що Джотто просто один з архаїчних середньовічних художників. Але тут варто зупинитися, відкласти свій візуальний досвід та усвідомити час в якому жив Джотто. Абстрагуватись від сучасності та зрозуміти, що ані Мікеланджело, ані Рубенс і подальші живописні здобутки і революції, які в свою чергу вплинули на наше візуальне сьогодення були б не можливі без революційних змін, які здійснив Джотто.

Серед шедеврів Джотто збереглися фрески Нижньої церкви Сан-Франческо в Ассізі та церкви Санта-Кроче у Флоренції. В 1328 – 1333 роках він працює в Неаполі при дворі короля Роберта Анжуйського, де розписує велику залу палацу. Король дає художнику титул «придворного». Судячи з тих незначних даних, які дійшли до нас художник мав велику повагу при дворі. Фрески Джотто в Болоньї загинули як і мозаїки в Римі та фрески палацу Вісконті в Мілані.

Та крім живопису у Джотто є ще неперевершений архітектурний об’єкт – «Кампаніла Джотто» – дзвіниця Санта-Марія-дель-Фйоре (легендарного флорентійського собору, який почали будувати в 1296 році, а купол якого побудує Філіппо Брунеллескі після перемоги в конкурсі 1418 році. Будівництво куполу буде тривати до 1436 року.). До архітектурних рішень Джотто прийшов завдяки пошуку синтезу мистецтв. Він чи не перший в постантичну добу, хто розвивав ідею синтезу, яка стане визначною для наступної половини тисячоліття.

На піку своєї творчої кар’єри Джотто створює «Мадонну Оньїссанті» для вівтаря церкви Всіх Святих. Друга назва цієї композиції «Маеста» («Мадонна на троні зі святими»). Нині картина зберігається в Галереї Уффіці у Флоренції.

Унікальною цю ікону робить дивовижна тілесність Богоматері. Вона виглядає як реальна жінка, а не як образ з ікон попередніх століть. Однак, святі фланкують Мадонну з двох боків, що вказує на традиційність композиції. Янголи, які тримають вази з білими лілеями та червоними квітами – це з одного боку натюрморт в іконі. Ще один унікальний спосіб Джотто змінити релігійне мистецтво. А з іншого боку, це традиційні символи непорочності Діви Марії та крові Ісуса Христа. Серед усіх персонажів на іконі на глядача дивиться лише Богоматір, начебто підкреслюючи свою роль заступниці і захисниці людства.

В живописі Джотто все життя намагався подолати візантійську іконописну традицію. Після нього живопис не буде таким як раніше. Він відмовиться від умовного золотого тла. Він почне будувати композицію не так як цього потребує канон, а так як її бачить він, художник. Він перенесе біблійні історії в природний або урбаністичний пейзаж. Він почне розробляти глибину простору. Він почне продумувати перспективу. Він зробить фігури об’ємними. Він почне експериментувати зі світлом і тінню. Він почне спиратися в живописі на реальність і природу. І коли досяг вершини живописної майстерності зайнявся архітектурою.

Завершується кар’єра Джотто масштабним архітектурним проектом. Джотто з 1334 року стає головним архітектором Санта-Марія-дель-Фйоре. Його призначають на цю посаду після смерті Арнольфо ді Камбіо, який займався будівництвом. В цей час Джотто спроектував Кампаніле (дзвіницю) та барельєфи дзвіниці, які втілив у життя Андреа Пізано (ще один геній доби Відродження, але в скульптурі). Джотто не встиг довести до кінця будівництво собору та кампаніли. Він помер, коли побудували лише перший поверх. Та його роботу продовжили Андреа і Ніколо Пізано (родина найкращих скульпторів та архітекторів свого часу) та закінчив Франческо Таленті – найбільший флорентійський архітектор XIV століття.

Санта-Марія-дель-Фйоре стала останнім притулком для Джотто. Він був похований в цьому соборі, а згодом Лоренцо Медічі замовив та встановив скульптуру Джотто в повний зріст на його могилі.

Детальніше розібратися в періодизації Ренесансу, дізнатися більше імен геніїв цієї епохи та вибудувати чітку структуру розвитку мистецтва доби Відродження ви зможете на онлайн лекціях з історії європейського мистецтва. Ви дізнаєтесь про головні віхи розвитку мистецтва, починаючи від печерного живопису до перформансів ХХ ст. Ми допоможемо прокласти шлях крізь епохи та позначити головні віхи, щоб інформація про мистецтво, яку Ви знали раніше та дізнаєтесь в майбутньому вкладалась в схему. Разом з нами Ви зберете пазл історії мистецтва.

Залишити заявку

    Найближчі майстер - класи
    Подивитися весь календар >>
    Відгуки наших клієнтів
    Як нас знайти

    Ми на карті

    Напишіть нам