Антоніо Гауді (1852-1926) – це один з найвідоміших архітекторів в історії, беззаперечний автор найяскравіших каталонських будівель. Антоніо Гауді змінив обличчя Барселони та побудував будинки, які досі наче магніт притягують до себе мільйони туристів з усього світу. Архітектор працював в стилі модерн та ар-нуво. Щоб побачити його архітектурну спадщину варто купити квиток в Барселону.
Гауді починає цікавитись архітектурою ще з дитинства. В його біографії був момент, коли за станом здоров’я він багато часу мав проводити вдома, лежачи в ліжку і єдиним доступним заняттям для нього було малювання. В 1870 році, Антоніо вступає на архітектурний факультет Барселонського університету.
Ходять чутки, що Гауді не любив геометрію та чіткі лінії. В це легко повірити, подивившись на будь-який будинок, який він побудував. В той же час, Гауді захоплювався природою та неповторним різноманіттям форм, які зустрічаються в природі. Він уважно вивчав історію архітектури, багато уваги приділяв не лише європейській традиції, а й історії архітектури Єгипту, Індії, Марокко та інших країн.
Геніальному митцю завжди потрібен щедрий меценат і для Гауді таким щедрим замовником став місцевий промисловий магнат Еусебі Гуель (відомий зараз завдяки парку Гуель).
Найвідомішим архітектурним творінням Гауді є Храм Святого Сімейства (Саграда Фамілія). Цей неоготичний собор досі не добудований. Цим фактом собор наче своєрідною ниткою пов’язується з середньовічною готичною традицією, де собори будувались часто понад століття.
Перше велике будівництво Гауді – це Будинок Вісенс, зведений на замовлення Мануеля Вісенса. Будинок який ледь не призвів до банкрутства свого замовника, з 2005 року входить до складу Світової спадщини ЮНЕСКО. Фасад будинку прикрашений улюбленими різнокольоровими плиточками Гауді. Це одна з фірмових ознак його архітектурного почерку. Крім того, слід зауважити, що замовник будинку був виробником плитки, тому його маєток мав стати і рекламою його продукції. Здавалося б, далекий 1883 рік, а яка геніальна маркетингова ідея. В цій будівлі яскраво відчуваються марокканські впливи.
Палац Гуеля оздоблений сірим мармуром. Безумовно, тут навіть арки мають незвичну форму. Слід ще раз зауважити, що Гауді не любив прямих ліній, а натхнення черпав в формах, які можна було побачити в природі. 127 колон будинку мають унікальні форми. В центрі залу знаходиться купол висотою 17,5 метрів. А в самому залі встановлено орган. На даху будинку знаходиться купол з загостреною вежею, а обрамлене це все 18 кам’яними скульптурами.
На гроші Гуеля, Гауді створює парк, площею 17 гектар, який є одним з найбільших парків Європи. Розбудова парку зайняла 14 років. Почалося будівництво в 1900 році. А з 1926 року парк Гуеля відкрився для вільного відвідування. Всі будівлі в парку, так само як і центральна площа з велетенською схожою на змію лавкою мають характерний стиль Гауді, звивисті лінії, велика кількість мозаїки, використана в декорі. Парк, який повністю спроектований Гауді створений таким чином, щоб багато його елементів сприймались, як органічно створені природою. І відверто кажучи, ця подібність до природи разом з багатим мозаїчним декором дійсно вражає в парку Гуель. Своєрідним символом парку є ящірка (саламандра), яка теж оздоблена мозаїкою.
Мозаїка є фірмовим декором Гауді. Він використовує маленькі шматочки кераміки для декору практично у всіх своїх спорудах. Після спорудження парку, Антоніо Гауді повністю присвятив себе роботі над Саграда Фамілія (Храму святого Сімейства, який досі не завершений). Та до цього архітектурного шедевра ми повернемось трохи згодом.
А спочатку розглянемо будинок Бальо (Будинок Батйо, Каса Батло), який схожий чи то на зефірку, чи то на венеційський карнавал (балкони виконані у формі дуже схожій на карнавальні маски). Дах же будинку нагадує спину дракона. Сходинки всередині та і загалом інтер’єр створюють враження ніби ви опинились всередині казки про Алісу в країні чудес. В будинку збереглись автентичні меблі, які були спроектовані Гауді. Димарі на даху будинку створені у формі міфічних голів. Тут точно приходить розуміння, що Гауді таки не любив прямі кути і рівні лінії бо їх в будинку не знайти.
Ще один фантастичний будинок Міла (Каса Міла, Ла Педрера), де зараз розміщується центральний банк Каталонії. Він схожий на гірський хребет або морську хвилю, яка перетікає з однієї вулиці на іншу. В центрі будинку є патіо, яке знов таки переносить відвідувачів в задзеркалля. Верхні поверхи будинку є житловими. На сьомому поверсі відкрита квартира з інтер’єрами спроектованими Гауді, де можна з головою поринути в атмосферу початку ХХ ст.
Врешті поговоримо про Саграда Фамілія – наймасштабнішу роботу Гауді. Останні роки свого життя він майже весь час проводив на будівництві. Він на стільки жив своєю роботою, що не переймався через свій зовнішній вигляд. А через проблеми з артритом старався ходити пішки. Так трапилось, що одного дня, по дорозі до Саграда Фамілія його збив трамвай. Перехожі не впізнали в ньому найкращого архітектора міста, а його скромний одяг змусив людей подумати, що він ледь не жебрак і його відвезли в лікарню для бідних. Там йому не надали необхідної допомоги, що призвело до смерті архітектора.
Роботи над собором почались 1882 році. Проект собору розробив Франсіско де Паула дель Вільяр та через певний час головним архітектором проекту став Гауді, який цілковито переробив проект. На відміну від інших проектів Гауді, будівництво собору відбувалось на пожертви католиків міста. Роботи йшли повільно, а Гауді не робив попередніх планів та не лишав розрахунків. Йому безпосередньо під час роботи приходили в голову ідеї, які він втілював, інколи ціною розбору певної частини побудованого. У нього була своя манера роботи. Його моделі майбутньої споруди можна і зараз побачити в крипті Саграда Фамілія.
На питання чому так повільно відбувається будівництво Гауді начебто відповідав: «Мій замовник не поспішає» (маючи на увазі Бога).
За задумом Собор має мати три фасади, які присвячені Різдву, Христу во Славі та страстям Христовим. Фасад над яким працював безпосередньо Гауді багато декорований скульптурами. Одна зі сцен «Побиття немовлят» особливо вражає своєю емоційною наповненістю.
Інтер’єри собору наповнені яскравим каталонським сонцем, яке потрапляє через вітражі, а велетенські фігурні колони в черговий раз переносять вас у якийсь інший вимір. В Саграда Фамілія приходить розуміння того дива, яке являлось очам середньовічних людей, які приходили на службу в храми. А в недобудованості цього собору є своя певна магія. Хоча до 2026 року собор обіцяють добудувати.
Відчути стилістику Гауді та знайти ще одне місце куди піти в Києві можна на майстер-класах мозаїки в арт-студії «Ліхтарик». Також до вашої уваги подарункові сертифікати на творчі майстер-класи та лекції з мистецтва.
У меня синдром Стендаля сегодня. Утром ходили в Падуанский баптистерий. Смотрели фрески Менабуя. А после обеда у нас было посещение каппелы Скровеньи. Теперь я понимаю , что сделал Джотто для мира. Очень меня все это впечатлило в живую. Привет передала.
Мир прекрасен. Падуя очень понравилась:) спасибо за лекции Света!
Lily Golovchak
Ми на карті
